Недільні думки. 9-та Неділя по Зісланні Святого Духа Ісус іде по воді (Мт. 14, 22-34)


         «І коли відпустив народ, пішов на гору помолитися на самоті» (Мт. 14, 23а) – таким коротким, але дуже важливим реченням, євангелист Матей залишає нам цінне свідчення Христової особистої молитви, уточнюючи, що на ній Ісус «був…сам один» (пор. Мт. 12, 23). Молитва Ісуса – це Його особиста розмова з Богом-Отцем у Святому Дусі і вона є невід’ємною складовою Його важких днів сповнених проповіддю, чудами, дискусіями з книжниками, навчанням апостолів та постійними подорожами. Христос завжди має час на молитву.
         «Учні, побачивши, що він іде морем, жахнулись. “То привид!” – заговорили й закричали з переляку» (Мт. 14, 26). Так події розгортаються після того, як Христос повертається з молитви, щоб знову бути із своїми учнями. Нажаль, вони ще не зрозуміли до кінця: Хто Він? Для учнів, Його ходіння по воді, здавалося неможливим, отже вони природньо жахаються вважаючи, що перед ними привид.
       «Заспокойтесь, – це я, не страхайтеся!» (Мт. 14, 27б) – лунає такий звичний для апостолів голос Христовий. Цей же голос звучить у душі кожної людини, яка у своєму житті зустрічається із страхом стати жертвою зла. У такі складні моменти, варто пригадати Христа, Який іде по воді і звертається до нас: «Підійди!» (пор. Мт. 14, 29). Тобто будь зі мною близько, Я ніколи не дам можливості морю зла затопити тебе.
         Апостол Петро сумнівається, що здатен наблизитися до Христа по морю, але Він знає, що Христос не може покинути Його, а тому просить: 20«Господи, рятуй мене!» (пор. Мт. 14, 30). І ось, Петро врятований. Ісус у човні разом з учнями. Буря втихла. Таким є образ Церкви, човна, який пливе у морі розбурханому злом, і десь у далині чує знайомий голос: «Заспокойтесь, – це я, не страхайтеся!» (Мт. 14, 27б). Таким є і образ нашого життя, у якому сили зла намагаються потопити нас, а присутність Христа викривити запевняючи, що Його присутність – це всього лише привид, ілюзія, міраж. Та той, хто мужньо піде на голос Господа, всім серцем забажає бути з Ним, незважаючи навіть на те, що змушений іти по розбурханому морю, ніколи не зазнає поразки від зла, бо навіть якщо і засумнівається, чи злякається на якусь мить, одразу щиро викрикне до Бога: «Господи, рятуй мене!» (пор. Мт. 14, 30) і Божественна рука помочі не забариться.



Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Недільні думки. 3-тя Неділя по Зісланні Святого Духа. Проповідь Христа (Мт. 6, 22-33)

Зображення
          «Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться» (Мт. 6, 33), навчає Христос.             Проповідь Ісуса вміщує багато радикальних вимог, які вимагають від людини, як інколи помилково здається, неможливого – «не турбуйтеся вашим життям…» (див. Мт. 6, 25) . Звісно, якщо цілком буквально та дослівно сприйняти це висловлювання, виглядає, людині взагалі не потрібно турбуватися про будь-які життєві речі.  Та проте Христос продовжуючи свою проповідь уточнює: «Отець же небесний знає, що вам усе це потрібне» (Мт. 7, 32б). Отож Бог не тільки знає про матеріальні потреби людини, але і піклується про них. Проблема починається тоді, коли людина вважає, що її життєві чи то матеріальні, а чи духовні здобутки є плодом тільки її особистої праці та старання.           « Шукайте перше Царство Боже та його справедливість» (Мт. 6, 33а). Тобто пошук виконання Божої волі у повсякденному житті та праці, завжди приводить людину до справедливого здобуття необхідн
Докладніше

Недільні думки. 24-та Неділя по Зісланні Святого Духа. Зцілення кровоточивої жінки та воскресіння дочки Яіра (Лк. 8, 41-56)

Зображення
            Дві жінки. Два однакових періоди часу. Два чуда. Дві розповіді в одній.          Завершення 8-го розділу Євангеліє від Луки вводить нас в середину двох дуже подібних і воднораз відмінних життєвих ситуацій 2-ох осіб. Спочатку дізнаємося про важку життєву ситуацію Яіра: «бо була в нього дочка-одиначка, яких 12 років, і вона вмирала.» (Лук. 8, 42а). А потім зустрічаємо важкохвору жінку: «...що була хвора дванадцять років на кровотечу й витратила на лікарів увесь свій прожиток, і ніхто з них не міг її оздоровити.» (Лук. 8, 43).          У двох євангельських подіях є дуже багато схожих моментів, та мабуть найяскравіший із них – це сильна віра, яка долає нездоланні для людини перешкоди.          Дванадцять років кровотечі і втрата всього свого майна – це втрата життя для жінки, яка повністю виключена із суспільства, бо вважається нечистою як вона сама, так і все до чого б вона не доторкнулася (пор. Лев. 15, 19-30). Отож зрозуміло, чому вона таємно намагається торкнутися до
Докладніше

Недільні думки. 31-та Неділя по Зісланні Святого Духа. Зцілення єрихонського сліпця (Лк. 18, 35-43)

Зображення
     «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!» (Лук. 18, 38б) – молитва єрихонського сліпця перетворилася на молитву всієї Церкви. Усім відоме «Господи, помилуй», яке співаємо практично під час усіх богослужінь, є скороченою версією прохання сліпця з Єрихону.          Бути сліпив у часи Ісуса, означало бути повністю відданим на милосердя суспільства. Такі люди не могли працювати, а тому єдиною надією на виживання для них, була милостиня перехожих.          «Срібла й золота нема у мене; що ж маю, те тобі даю: В ім’я Ісуса Христа Назарянина, встань і ходи!» (Дія. 3, 6)   – звернеться до хворого кривого апостол Петро одразу ж після Зіслання Святого Духу. Отож Ісус, а відтак і його учні, в Його ім’я, даруватимуть зцілення від хворіб, які є знаками приходу Царства Божого.          Єрихонський сліпець, як і кожна важкохвора людина, прагне за будь-яку ціну бути здоровим. Він не зважає на зауваження інших продовжуючи ще голосніше кричати до Сина Давида, Месії, який здатний змінити у
Докладніше