Недільні думки. 7-ма Неділя по Зісланні Святого Духа Чуда та проповідь Христа (Мт. 9, 27-35)

            Інколи, помилково може здатися, що сучасникам Ісуса було значно легше повірити у його божественність, ніж нам, тим, які ніколи не зустрічали Христа, як людину, не бачили на власні очі натовпи людей, що бажали побачити та почути його. Ми ніколи не були свідками його чуд. Але чи так це насправді?

          «Чи віруєте, що я можу це зробити?» (Мт. 9, 28б) – запитує Христос сліпців, які також ніколи не бачили на власні очі Христа, але які мабуть чули, що Він є Месією, Божим Сином і має владу зцілювати будь-яку недугу. Відповідь сліпців дуже конкретна: – «Так, Господи!» (див. Мт. 9, 28).

         Насправді, сучасникам Христа було нічим не легше від нас. Вони були змушені побачити у звичайній людині самого Божого Сина, Месію, про якого так багато говорили пророки. Однією з причин чуд, які чинить Ісус є намагання виявити свою божественну силу.  

         «Фарисеї ж говорили: “Він виганяє бісів князем бісівським!”» (Мт. 9, 34) – це одна з інтерпретацій надзвичайної сили Ісуса, яка мала на меті, не дати можливості собі та іншим увірувати в Христа і промовити разом із сліпцями визнання віри: «Так, Господи!» (див. Мт. 9, 28).

         Вірити – завжди одне з найважливіших, але воднораз і важких завдань для будь-якого християнина. Однак без віри у Триєдиного Бога, де Друга Особа Божа воплочується задля нас і нашого спасіння, усе втрачає свій сенс.

         Добра новина полягає у тому, що: «Ісус обходив усі міста і села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангелію царства та вигоюючи всяку хворобу й недугу» (Мт. 9, 35). Христос не просто чекає, що ми прийдемо до нього із віруючим та смиренним серцем, Він завжди шукає людину входячи в повсякденність та проблематичність нашого життя. Важливо, не уявляти собі Бога, Який десь далеко на Небесах, а розглянутись навколо і побачити Його конкретну дію у нашому житті, інколи Його допомога є справді надприродною і непояснимою, тобто чимось, що ми окреслюємо як чудо.