Недільні думки. 11-та Неділя по Зісланні Святого Духа Притча про немилосердного боржника (Мт. 18, 23-35)


            Десять тисяч талантів – це приблизно 30 тон цінного металу, або й більше (все залежить від античних систем обчислення ваги), а 100 динаріїв – це близько 30 грам золота. Отож поведінка щасливця, якому пан простив просто неймовірно великий борг:  «Вийшовши той слуга, здибав одного з своїх співслуг, який винен був йому сто динаріїв, схопив його й заходився душити його, кажучи: Віддай, що винен» (Мт. 18, 28) є просто незрозумілою, можна сказати божевільною.
         Христос навмисно проводить таке порівняння. В першу чергу у ньому підкреслюється близькість і важливість людини для Бога, адже боржник, якому цар позичив аж 10 тисяч талантів, мав би займати дуже високу посаду, звідси і влада відправляти інших у в’язницю: «…пішов і кинув його в темницю, аж поки не поверне борг» (Мт. 18, 30б). І якби хто не бажав бачити себе у ролі скривдженого боржника, що був винен всього 100 динаріїв, - Богові ми завдячуємо усім що маємо, включно з нашим життям, яке навіть невіруючі люди, називають неоціненним.
         «Якже побачили товариші його, що сталося, засмутились вельми, пішли до свого пана й розповіли йому про все сподіяне» (Мт. 18, 31). Отож перед Богом немає жодних прихованих речей і наша поведінка, навіть найменші порухи нашого серця є відомі для Господа.
         Повторний діалог царя із боржником доволі жорсткий: «Слуго лукавий!» (див. Мт. 18, 32) називає цар свого підданого. А завершення діалогу зовсім невтішне: «І розгнівавшись його пан, передав його катам, аж поки йому не поверне всього боргу» (Мт. 18, 34). Поверененя такого великого боргу просто неможливе, а значить покарання буде вічним.
         У дуже яскравий спосіб Христос дає зрозуміти кожному, немає жодного сенсу не прощати нашим ближнім носячи камінь образи і забуваючи скільки прощено нам. Цим Христос, аж ніяк не усуває суспільну справедливість покарання за злочини. Він наполягає на очищенні нашого серця, у якому не сміє жити образа, а часто і лють, через заподіяну нам кривду. Такі почуття, можуть довести людину до дуже необдуманих дій. Та Христос дуже чітко вказує на безмежне милосердя Бога, яке прощає і приймає. Чи маємо право ми чинити по іншому?



Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Недільні думки. 3-тя Неділя по Зісланні Святого Духа. Проповідь Христа (Мт. 6, 22-33)

Зображення
          «Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться» (Мт. 6, 33), навчає Христос.             Проповідь Ісуса вміщує багато радикальних вимог, які вимагають від людини, як інколи помилково здається, неможливого – «не турбуйтеся вашим життям…» (див. Мт. 6, 25) . Звісно, якщо цілком буквально та дослівно сприйняти це висловлювання, виглядає, людині взагалі не потрібно турбуватися про будь-які життєві речі.  Та проте Христос продовжуючи свою проповідь уточнює: «Отець же небесний знає, що вам усе це потрібне» (Мт. 7, 32б). Отож Бог не тільки знає про матеріальні потреби людини, але і піклується про них. Проблема починається тоді, коли людина вважає, що її життєві чи то матеріальні, а чи духовні здобутки є плодом тільки її особистої праці та старання.           « Шукайте перше Царство Боже та його справедливість» (Мт. 6, 33а). Тобто пошук виконання Божої волі у повсякденному житті та праці, завжди приводить людину до справедливого здобуття необхідн
Докладніше

Недільні думки. 24-та Неділя по Зісланні Святого Духа. Зцілення кровоточивої жінки та воскресіння дочки Яіра (Лк. 8, 41-56)

Зображення
            Дві жінки. Два однакових періоди часу. Два чуда. Дві розповіді в одній.          Завершення 8-го розділу Євангеліє від Луки вводить нас в середину двох дуже подібних і воднораз відмінних життєвих ситуацій 2-ох осіб. Спочатку дізнаємося про важку життєву ситуацію Яіра: «бо була в нього дочка-одиначка, яких 12 років, і вона вмирала.» (Лук. 8, 42а). А потім зустрічаємо важкохвору жінку: «...що була хвора дванадцять років на кровотечу й витратила на лікарів увесь свій прожиток, і ніхто з них не міг її оздоровити.» (Лук. 8, 43).          У двох євангельських подіях є дуже багато схожих моментів, та мабуть найяскравіший із них – це сильна віра, яка долає нездоланні для людини перешкоди.          Дванадцять років кровотечі і втрата всього свого майна – це втрата життя для жінки, яка повністю виключена із суспільства, бо вважається нечистою як вона сама, так і все до чого б вона не доторкнулася (пор. Лев. 15, 19-30). Отож зрозуміло, чому вона таємно намагається торкнутися до
Докладніше

Недільні думки. 31-та Неділя по Зісланні Святого Духа. Зцілення єрихонського сліпця (Лк. 18, 35-43)

Зображення
     «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!» (Лук. 18, 38б) – молитва єрихонського сліпця перетворилася на молитву всієї Церкви. Усім відоме «Господи, помилуй», яке співаємо практично під час усіх богослужінь, є скороченою версією прохання сліпця з Єрихону.          Бути сліпив у часи Ісуса, означало бути повністю відданим на милосердя суспільства. Такі люди не могли працювати, а тому єдиною надією на виживання для них, була милостиня перехожих.          «Срібла й золота нема у мене; що ж маю, те тобі даю: В ім’я Ісуса Христа Назарянина, встань і ходи!» (Дія. 3, 6)   – звернеться до хворого кривого апостол Петро одразу ж після Зіслання Святого Духу. Отож Ісус, а відтак і його учні, в Його ім’я, даруватимуть зцілення від хворіб, які є знаками приходу Царства Божого.          Єрихонський сліпець, як і кожна важкохвора людина, прагне за будь-яку ціну бути здоровим. Він не зважає на зауваження інших продовжуючи ще голосніше кричати до Сина Давида, Месії, який здатний змінити у
Докладніше