Недільні думки. 10-та Неділя по Зісланні Святого Духа Вигнання злого духа з біснуватого (Мт. 17, 14-23)


              У Святому Євангелії зустрічаються певні висловлювання Ісуса, які доволі важко зрозуміти. Одне із таких, є у сьогоднішньому євангельському уривку: «Коли матимете віру, як зерно гірчиці, то скажете оцій горі: Перенесися звідси туди – і вона перенесеться; і нічого не буде для вас неможливого.» (Мт. 17, 20б) Проте, мало хто з нас, може похвалитися вірою у розмірі гірчичного зерна, яка здатна переносити гори.
         Можливо, ми взагалі не маємо віри, оскільки неспроможні здійснити євангельських слів? Читаючи далі, чуємо слова Христові: «А щодо цього роду бісів, то його виганяють лише молитвою і постом» (Мт. 17, 21). Виходить, віра має бути завжди супроводжувана молитвою і постом. У такому випадку «нічого не буде для вас неможливого» (див. Мт. 17, 20), але віра, піст і молитва – це співпраця з Божою волею, а не звичайна реалізація людських бажань. Тому «перенесення гір» у буквальному значенні, можна сприйняти, як метафоричний вислів, якій підкреслює силу правдивої віри поєднаною з молитвою і постом, які у свою чергу, завжди узгоджуються з волею Божого Провидіння.
         Христос вказує апостолам на причину їхньої нездатності допомогти біснуватому та його батькові: «Через вашу малу віру» (див. Мт. 17, 20). Мала віра може бути наслідком часткового уповання на Бога, що залишає у серці місце для уповання на свої власні сили. Саме таке «покладання на свої сили» є згубним і не дозволяє діяти Божій благодаті.
          «…лише молитвою і постом» (див. Мт. 17, 21) – ось у чому полягає співпраця людини з Божою благодаттю. Правдива аскеза, відречення, присвячення свого власного часу для Бога – це зусилля людини. Натомість віра повинна завжди залишати місцем для дії Божої благодаті і здійснення Його ініціативи. Тож зусилля людини – дуже важливі, але благодать залишається вільною відповіддю Бога на її молитовне прохання.  
         «Господи, змилуйся…» (див. Мт. 17, 15) – благально звертається батько біснуватого до Ісуса, і стає свідком Божої допомоги: «тож видужав юнак тієї ж миті» (див. Мт. 17, 18). Залишимо і ми у власних серцях простір для Божої дії і тоді для нас: «…нічого не буде для вас неможливого» (див. Мт. 17, 20). 



Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Недільні думки. 3-тя Неділя по Зісланні Святого Духа. Проповідь Христа (Мт. 6, 22-33)

Зображення
          «Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться» (Мт. 6, 33), навчає Христос.             Проповідь Ісуса вміщує багато радикальних вимог, які вимагають від людини, як інколи помилково здається, неможливого – «не турбуйтеся вашим життям…» (див. Мт. 6, 25) . Звісно, якщо цілком буквально та дослівно сприйняти це висловлювання, виглядає, людині взагалі не потрібно турбуватися про будь-які життєві речі.  Та проте Христос продовжуючи свою проповідь уточнює: «Отець же небесний знає, що вам усе це потрібне» (Мт. 7, 32б). Отож Бог не тільки знає про матеріальні потреби людини, але і піклується про них. Проблема починається тоді, коли людина вважає, що її життєві чи то матеріальні, а чи духовні здобутки є плодом тільки її особистої праці та старання.           « Шукайте перше Царство Боже та його справедливість» (Мт. 6, 33а). Тобто пошук виконання Божої волі у повсякденному житті та праці, завжди приводить людину до справедливого здобуття необхідн
Докладніше

Недільні думки. 24-та Неділя по Зісланні Святого Духа. Зцілення кровоточивої жінки та воскресіння дочки Яіра (Лк. 8, 41-56)

Зображення
            Дві жінки. Два однакових періоди часу. Два чуда. Дві розповіді в одній.          Завершення 8-го розділу Євангеліє від Луки вводить нас в середину двох дуже подібних і воднораз відмінних життєвих ситуацій 2-ох осіб. Спочатку дізнаємося про важку життєву ситуацію Яіра: «бо була в нього дочка-одиначка, яких 12 років, і вона вмирала.» (Лук. 8, 42а). А потім зустрічаємо важкохвору жінку: «...що була хвора дванадцять років на кровотечу й витратила на лікарів увесь свій прожиток, і ніхто з них не міг її оздоровити.» (Лук. 8, 43).          У двох євангельських подіях є дуже багато схожих моментів, та мабуть найяскравіший із них – це сильна віра, яка долає нездоланні для людини перешкоди.          Дванадцять років кровотечі і втрата всього свого майна – це втрата життя для жінки, яка повністю виключена із суспільства, бо вважається нечистою як вона сама, так і все до чого б вона не доторкнулася (пор. Лев. 15, 19-30). Отож зрозуміло, чому вона таємно намагається торкнутися до
Докладніше

Недільні думки. 31-та Неділя по Зісланні Святого Духа. Зцілення єрихонського сліпця (Лк. 18, 35-43)

Зображення
     «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!» (Лук. 18, 38б) – молитва єрихонського сліпця перетворилася на молитву всієї Церкви. Усім відоме «Господи, помилуй», яке співаємо практично під час усіх богослужінь, є скороченою версією прохання сліпця з Єрихону.          Бути сліпив у часи Ісуса, означало бути повністю відданим на милосердя суспільства. Такі люди не могли працювати, а тому єдиною надією на виживання для них, була милостиня перехожих.          «Срібла й золота нема у мене; що ж маю, те тобі даю: В ім’я Ісуса Христа Назарянина, встань і ходи!» (Дія. 3, 6)   – звернеться до хворого кривого апостол Петро одразу ж після Зіслання Святого Духу. Отож Ісус, а відтак і його учні, в Його ім’я, даруватимуть зцілення від хворіб, які є знаками приходу Царства Божого.          Єрихонський сліпець, як і кожна важкохвора людина, прагне за будь-яку ціну бути здоровим. Він не зважає на зауваження інших продовжуючи ще голосніше кричати до Сина Давида, Месії, який здатний змінити у
Докладніше