Недільні думки. 31-та Неділя по Зісланні Святого Духа. Зцілення єрихонського сліпця (Лк. 18, 35-43)

     «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!» (Лук. 18, 38б) – молитва єрихонського сліпця перетворилася на молитву всієї Церкви. Усім відоме «Господи, помилуй», яке співаємо практично під час усіх богослужінь, є скороченою версією прохання сліпця з Єрихону.

         Бути сліпив у часи Ісуса, означало бути повністю відданим на милосердя суспільства. Такі люди не могли працювати, а тому єдиною надією на виживання для них, була милостиня перехожих.

         «Срібла й золота нема у мене; що ж маю, те тобі даю: В ім’я Ісуса Христа Назарянина, встань і ходи!» (Дія. 3, 6)  – звернеться до хворого кривого апостол Петро одразу ж після Зіслання Святого Духу. Отож Ісус, а відтак і його учні, в Його ім’я, даруватимуть зцілення від хворіб, які є знаками приходу Царства Божого.

         Єрихонський сліпець, як і кожна важкохвора людина, прагне за будь-яку ціну бути здоровим. Він не зважає на зауваження інших продовжуючи ще голосніше кричати до Сина Давида, Месії, який здатний змінити усе його життя. Це бажання бути здоровим є глибоковкорінене в людині, і означає ніщо інше, як бажання повної злуки з Богом, повернення до первісного стану чистоти і святості, стану, який не знає хвороби, болю та смерті.

         Багаторазово повторюючи молитву «Господи, помилуй!», Церква вводить своїх дітей у стан постійного благання повернення до святості. Ми раз-у-раз випрошуємо, щоб спасіння дароване нам у Христі виявилося у світлій дії Духа Святого у нашому житті. Щоб ми прозріли від омани гріха і йшли за Ісусом, як єрихонській сліпець, славлячи Бога (пор. Лук. 18, 43).

        Терпіння є частиною людського життя, але терпіння без Бога стає пекельною мукою, беззмістовною і руйнуючою. «Сину Давидів, змилуйся надо мною!» (лук. 18, 39б) – ось прохання входження Бога у наші страждання, які ми переживаємо у вірі на Боже милосердя яке промовляє: «…Віра твоя спасла тебе». (Лук. 18,42б)