Недільні думки. 24-та Неділя по Зісланні Святого Духа. Зцілення кровоточивої жінки та воскресіння дочки Яіра (Лк. 8, 41-56)

            Дві жінки. Два однакових періоди часу. Два чуда. Дві розповіді в одній.

         Завершення 8-го розділу Євангеліє від Луки вводить нас в середину двох дуже подібних і воднораз відмінних життєвих ситуацій 2-ох осіб. Спочатку дізнаємося про важку життєву ситуацію Яіра: «бо була в нього дочка-одиначка, яких 12 років, і вона вмирала.» (Лук. 8, 42а). А потім зустрічаємо важкохвору жінку: «...що була хвора дванадцять років на кровотечу й витратила на лікарів увесь свій прожиток, і ніхто з них не міг її оздоровити.» (Лук. 8, 43).

         У двох євангельських подіях є дуже багато схожих моментів, та мабуть найяскравіший із них – це сильна віра, яка долає нездоланні для людини перешкоди.          Дванадцять років кровотечі і втрата всього свого майна – це втрата життя для жінки, яка повністю виключена із суспільства, бо вважається нечистою як вона сама, так і все до чого б вона не доторкнулася (пор. Лев. 15, 19-30). Отож зрозуміло, чому вона таємно намагається торкнутися до одежі Христа. За свою віру одержує зцілення та прийняття від самого Бога: «Дочко, віра твоя спасла тебе, йди в мирі!» (Лук. 8, 48б).

         Дочка Яіра має 12 років, тобто згідно тодішніх юдейських традицій, вона досягла повноліття, щоб могти одружитися. Ціле її життя рівнозначне часу тривання хвороби кровоточивої. Дочка Яіра також втрачає життя. Подібно в цьому випадку, Христос, Який відповідає на віру людини, здійснює велике чудо, воскресіння, промовляючи до померлої: «Дівчино, пробудися!» (Лук. 8, 54б).  

         Важко незауважити великі відмінності у двох епізодах. У першому випадку кровоточива жінка вирішує діяти таємно, а Ісус немовби змушує її зробити свій вчинок явним: «…Хтось доторкнувся до мене, бо я чув, як сила вийшла з мене» (Лук. 8,46). Також помітна велика віра жінки, яка впевнена в оздоровленні від недуги тільки через дотик до одягу Христа.

         У випадку помираючої дівчини, батько привселюдно звертається до Ісуса. Яір у небезпеці сумніву у вірі, тому сам Ісус підбадьорює його: «…Не бійся, тільки віруй…» (Лук. 8, 50). Зрештою цілком протилежно до випадку з кровоточивою Ісус: «наказав їм нікому не говорити, що сталося» (Лук. 8,56б).

         Ці протилежності є виявом та підкресленням того, що кожна людина іде своїм персональним шляхом до Бога, таким же особистим і неповторним шляхом, – Бог іде до людини. Відносини конкретної людини з Богом – це велике Таїнство Божої любові. Самозрозуміло, що мова не йде про якийсь «особливий шлях просвітлення», пізнання Бога поза Святою Церквою. Мова йде про Бога, Якого не можемо обмежити рамками свого розуміння. Бога, у Якого шукаємо допомоги у важких життєвих труднощах долаючи страх визнати свою повну безпорадність, як вчинила кровоточива. Бога, Який через Покаяння визволяє від смерті гріха, і це залишається незнаним для багатьох, подібно як чудесне воскресіння у домі Яіра.