Недільні думки. 4-та Неділя по Зісланні Святого Духа Оздоровлення слуги сотника (Мт. 8, 5-13)

      Прохання римського сотника звернене до Христа: «Господи, слуга мій лежить дома розслаблений і мучиться тяжко» (Мт. 8, 6) заслуговує на велику увагу. Військовий офіцер Римської імперії звертається до «одного з» Учителів Ізраїльського народу і просить чогось не для себе особисто, а для свого слуги, який у ті часи вважався «майном» господаря, тобто був позбавлений основних людських прав.

         Подальший діалог сотника з Христом є справді вражаючим. На слова Ісуса: «Я прийду й оздоровлю його» (Мт. 8, 7б) лунає відповідь: «Господи, я недостойний, щоб ти ввійшов під мою покрівлю…» (Мт. 8, 8а). Така глибока смиренність і відкрите визнання своє негідності дивує навіть Христа: «Почувши це, Ісус здивувався і сказав тим, що за ним ішли: “Істино кажу вам: Ні в кого в Ізраїлі я не знайшов такої віри”». (Мт. 8, 10).

   Дуже прикро, коли християнські церковні громади чи спільноти перетворюються на місце створення неправильної ієрархії, де є більш і менш «заслужені» християни. Або ж де священнослужитель може уявити себе паном своїх овець чи навпаки, громада сприймає священика, як свого наймита. «Господи, я недостойний…» (див. Мт. 8, 8) єдина характеристика, яку кожний християнин має сказати про себе. Адже ж продовжуючи свою відповідь Христос запевняє: «…що багато прийде зі сходу й заходу, і засядуть…у Царстві Небеснім» (див. Мт. 8, 11). Було б надто просто вважати, що ці щасливі люди «зі сходу й заходу» є ми. Християнство – це також покликання до спасіння, яке дарується через Хрещення, але вимагає діяльної співучасті людини, і не є просто пасивним даром, якоюсь магічною дією, яка запевняє спасіння.

         Завершення діалогу: «Йди, хай тобі станеться за твоєю вірою!» (Мт. 8, 13) є запевненням про те, що «нічого бо немає неможливого в Бога» (Лук. 1, 37), а з іншого боку, запрошенням іти у віри, тобто долати навіть найбільш складні життєві ситуації та виклики з великою вірою і довірою до Бога, через яку може відбутися чудо, звісно при умові, смиренного і покірного серця, що промовляє: «Господи, я недостойний…» (див. Мт. 8, 8).