Таїнство Євхаристії одягнене у шати обряду І

       Перша Божественна Літургія, яку відслужив сам Христос, була звершена у рамках старозавітньої пасхальної вечері. Юдеї торжественно святкували та спогадували свій вихід з Єгипту і перехід через Червоне море. Тому саме слово Пасха і означає «перехід». Ісус використав торжественний момент святкової вечері, щоб у її рамках встановити Таїнство Євхаристії. Тому й не дивно, що вже від самого початку Літургія не складалася тільки з молитви освячення дарів (тобто хліба і вина) та чину їх роздавання (тобто причастя). Але, як було вже загадано у попередній статті, обов’язковими елементними Літургії було читання Святого Письма, проповідь, псалмоспів, молитви освячення, причастя, благословення.

         У такій приблизно формі, Літургія існувала перших 3 століття. Переломним моментом в історії християнства, а у великій мірі і Літургії стає IV ст. коли імператор Константи Великий надає християнам право вільно сповідувати та визнавати свою віру.

         Нажаль і до сьогодні існує міф про те, що християни у перших століттях звершували свою Літургію таємно, з огляду на постійні жорстокі переслідування з боку імперської влади. Насправді, гоніння тривали не постійно і були то більш жорсткими то м’якшими та спалахували у різних частинах імперії. У часі відносного спокою християни мали можливість молитися Божественну Літургію та звершувати інші Таїнства, випрацьовуючи при цьому певний порядок таких молінь.

         Ще донедавна панувала думка про те, що пишний обряд Літургії є нічим іншим як успадкуванням імперської традиції (зокрема етикету та церемоній), проте археологічне відкриття найстарішого храму в античному містечку Дура-Европос (сучасна Сирія) спростовує цю думку. У християнському храмі, який існував уже в ІІІ ст. є розпрацьований літургійний простір храму (тобто хто де має стояти, і що має відбуватися в тій чи іншій частині), а також є одні з перших зразків іконографії (написані настінні ікони). Це доводить, що християни вже від самого початку надавали великого значення простору у якому звершується Літургія та самому способові її звершення, так починає виникати обряд. Тому не є обґрунтовано, говорити про розвиток різних обрядів тільки після здобуття християнством свободи у 313 р.

         Сам же обряд є способом виявити за допомогою матеріальних речей та різного роду дій, певну духовну реальність, яка насправді відбувається, та недоступна нам через фізичні сенсори.

         Оскільки у перших 3 століттях між різними християнськими спільнотами не було дуже тісного зв’язку, кожна з них виробила свою власну форму служіння Служби Божої. Саме це дало початок пізнішому формуванню різних обрядів. Та незважаючи на це, основні частини Літургії завжди залишалися незмінними.