Недільні думки. 22-та Неділя по Зісланні Святого Духа. Притча про Лазаря та багача (Лк. 16, 19-31)

               Притча про Лазаря та багача міститься тільки у Євангелії від Луки, адже він неодноразову на сторінках своєї євангельської оповіді, заторкує проблему багацтва та бідності. Проте сьогоднішня притча доволі багатогранна, складається з декількох частин, які поступово уводять слухача Божого Слова у Таїнство Божої справедливості.

         Спочатку оповідається про двох людей суспільний статус та життєве становище яких, є цілковито протилежне. З одного боку дуже велике багацтво, а з іншого – крайня бідність. Вже ця перше сцена робить кожного слухача прихильником бідного Лазаря, більше того, ми мимоволі схильні ототожнювати себе саме з ним – бідним, страждаючим, несправедливо забутим. Та правда в тому, що кожний має дуже велику небезпеку жити життям багача, тобто бути егоїстом замкнутим тільки на своїх проблемах і не помічати навіть тих нужденних, які є найближче біля нас. Ними можуть виявитися наші рідні, близькі чи сусіди, життям яких ми абсолютно не цікавимося.

         В один момент історія цих двох людей Лазаря і багача повністю змінюється: «… помер убогий, і ангели занесли його на лоно Авраама. Помер також і багатий, і його поховали.» (Лук. 16, 22). Як земне життя так і смерть Лазаря були для світу невідомими, чи точніше свідомо замовчаними. Натомість багача – ховають, іншими словами, – йому віддають посмертну шану. Виявляється, що Таїнство Божої справедливості судить зовсім іншими категоріями і тому людська слава не має жодної цінності на Божому суді.

         Третя частина притчі містить два прохання багача до Авраама. Дуже цікавим є друге прохання: «…благаю ж тебе, пошли його [Лазаря] в дім батька мого; я маю п’ять братів, нехай він їм скаже, щоб і вони також не прийшли в це місце муки» (Лук. 16, 27-28). Багач висловлює свою любов та турботу по відношенню до своїх братів, бо бажає їм кращого вічного життя ніж собі. Проте його прохання відкидається. Ця «любов» до власних братів зовсім не оцінюється. У словах та поведінці багача навіть під час терпінь проявляється зверхність по відношенню до Лазаря, він два рази просить Авраама відіслати Лазаря із певним завданням (пор. Лук. 16, 24,27), і жодного разу не тільки не просить прощення у Лазаря, а навіть не звертається до нього, як до окремої особи. Отож егоїзм, який засліплює бачення людини породжує байдужість, яка у свою чергу, є мабуть чи ненайгіршою духовною хворобою, адже здатна перетворити життя людини на справжнє пекло поклоніння і догоджання тільки собі. Тоді життя насправді втрачає свій сенс бо «яка користь людині, як світ цілий здобуде, а занапастить власну душу?» (Мт. 16, 26а).