Недільні думки. 19-та Неділя по Зісланні Святого Духа. Коли ви любите тих, що вас люблять, яка вам заслуга? (Лк. 6, 31-36)


Дуже приємно читати на сторінках Євангелія оповіді про різні чудеса звершенні Христом, адже вони свідчать про всемогутність нашого Бога. Зовсім інша справа з навчанням Євангельської новини. Саме з ним, ми безпосередньо зустрічаємося у сьогоднішньому уривку з Євангелія від Луки.
         «І як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само» (Лук. 6, 31) – це той мінімальний мінімум доброти, який Христос вимагає у кожного свого учня. Так зване «золоте правило», яке Творцем є закарбоване у серці кожної людини. А далі Ісус розвиває своє навчання ставлячи дуже цікаве питання: «Коли ви любите тих, що вас люблять, яка вам заслуга?» і одразу ж відповідає на нього «Таж бо й грішники люблять тих, що їх люблять» (Лук. 6, 32). Отож природня людська любов, яка базується на симпатії один до одного, яка є відповіддю на добре поводження із боку іншого, не є достатньою щоб бути «синами Всевишнього» (пор. Лук. 6, 35).
         Радикалізм Євангелія полягає у любові до ворогів та у чиненні добра, які не знають умовностей та кордонів. Саме тому, любов християнина не може бути плодом його моральності, але шукає свій початок у самому Господі. «Любов же полягає не в тому, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас і послав Сина свого – примирення за гріхи наші». (І Ів. 4, 10).
         Не може любити той, хто не почувається любленим. Не може добро чинити той, хто є озлоблений. Тому прийняти правду про Божу любов, яка вийшла нам на зустріч в особі Христа і його жертви, є необхідною передумовою для виконання Євангелія.
         Мабуть одні з найзворушливіших слів Старого Завіту, у яких Бог Отець висловлює свою любов, є уривок з книги пророка Ісаї: «Невже ж забуде молодиця своє немовля? Не матиме жалю до сина свого лона? Та хоча б вона й забула, я тебе не забуду. Глянь! Я записав тебе в себе на долонях…» ( Іс. 49, 15-16а). Чи може людина залишитися байдужою перед такою безкорисливою і всеобіймаючою Божою любов’ю? Отже наша християнська любов, не є просто почуттям, не є наслідком високої моралі, а є відповіддю на любов Того Хто полюбив нас і помер за нас.



Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Недільні думки. 3-тя Неділя по Зісланні Святого Духа. Проповідь Христа (Мт. 6, 22-33)

Зображення
          «Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться» (Мт. 6, 33), навчає Христос.             Проповідь Ісуса вміщує багато радикальних вимог, які вимагають від людини, як інколи помилково здається, неможливого – «не турбуйтеся вашим життям…» (див. Мт. 6, 25) . Звісно, якщо цілком буквально та дослівно сприйняти це висловлювання, виглядає, людині взагалі не потрібно турбуватися про будь-які життєві речі.  Та проте Христос продовжуючи свою проповідь уточнює: «Отець же небесний знає, що вам усе це потрібне» (Мт. 7, 32б). Отож Бог не тільки знає про матеріальні потреби людини, але і піклується про них. Проблема починається тоді, коли людина вважає, що її життєві чи то матеріальні, а чи духовні здобутки є плодом тільки її особистої праці та старання.           « Шукайте перше Царство Боже та його справедливість» (Мт. 6, 33а). Тобто пошук виконання Божої волі у повсякденному житті та праці, завжди приводить людину до справедливого здобуття необхідн
Докладніше

Недільні думки. 24-та Неділя по Зісланні Святого Духа. Зцілення кровоточивої жінки та воскресіння дочки Яіра (Лк. 8, 41-56)

Зображення
            Дві жінки. Два однакових періоди часу. Два чуда. Дві розповіді в одній.          Завершення 8-го розділу Євангеліє від Луки вводить нас в середину двох дуже подібних і воднораз відмінних життєвих ситуацій 2-ох осіб. Спочатку дізнаємося про важку життєву ситуацію Яіра: «бо була в нього дочка-одиначка, яких 12 років, і вона вмирала.» (Лук. 8, 42а). А потім зустрічаємо важкохвору жінку: «...що була хвора дванадцять років на кровотечу й витратила на лікарів увесь свій прожиток, і ніхто з них не міг її оздоровити.» (Лук. 8, 43).          У двох євангельських подіях є дуже багато схожих моментів, та мабуть найяскравіший із них – це сильна віра, яка долає нездоланні для людини перешкоди.          Дванадцять років кровотечі і втрата всього свого майна – це втрата життя для жінки, яка повністю виключена із суспільства, бо вважається нечистою як вона сама, так і все до чого б вона не доторкнулася (пор. Лев. 15, 19-30). Отож зрозуміло, чому вона таємно намагається торкнутися до
Докладніше

Недільні думки. 31-та Неділя по Зісланні Святого Духа. Зцілення єрихонського сліпця (Лк. 18, 35-43)

Зображення
     «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!» (Лук. 18, 38б) – молитва єрихонського сліпця перетворилася на молитву всієї Церкви. Усім відоме «Господи, помилуй», яке співаємо практично під час усіх богослужінь, є скороченою версією прохання сліпця з Єрихону.          Бути сліпив у часи Ісуса, означало бути повністю відданим на милосердя суспільства. Такі люди не могли працювати, а тому єдиною надією на виживання для них, була милостиня перехожих.          «Срібла й золота нема у мене; що ж маю, те тобі даю: В ім’я Ісуса Христа Назарянина, встань і ходи!» (Дія. 3, 6)   – звернеться до хворого кривого апостол Петро одразу ж після Зіслання Святого Духу. Отож Ісус, а відтак і його учні, в Його ім’я, даруватимуть зцілення від хворіб, які є знаками приходу Царства Божого.          Єрихонський сліпець, як і кожна важкохвора людина, прагне за будь-яку ціну бути здоровим. Він не зважає на зауваження інших продовжуючи ще голосніше кричати до Сина Давида, Месії, який здатний змінити у
Докладніше