Реальна участь у Божественній Літургії

Церква від початків свого існування, впродовж усієї своєї історії і по сьогодні, ставить у центр свого духовного життя Божественну Літургію, яку часто називаємо Служба Божа. Практично у всіх літургійних традиціях, це Таїнство, яке одягнене у богослужбові шати, має дві основні частини: Читання Божого Слова та Освячення Дарів і їх споживання. Саме ж богослужбове обрамлення Таїнства Євхаристії, пройшло дуже довгий шлях становлення та трансформації. Різні молитви, дії та обряди виникали, змінювалися, замінювалися або ж набували іншого значення.
На превеликий жаль для великої частини звичайних вірян, які становлять більшість у Церкві, Божественна Літургія є малозрозумілою навіть не зважаючи на відсутність мовного бар'єру (мова іде про служіння Літургії на мові народу). Тут виникає великий простір для дискутування на тему літургійної катехизи, а також щодо літургійної реформи, які здатні наблизити Літургію до звичайного вірянина. Залишивши ці складні пиття дещо оподаль, пропоную замислитися над двома основоположними елементами Божественної Літургії, які не так вимагають глибокого розуміння, як живої участі.
Отож Літургія може перетворитися на нагоду до пасивного слухання Божого Слова, хоча це Слово читається для цілої церковної спільноти і у ній воно оживає. Для конкретно взятої окремої особи християнина, який хоче брати активну участь у Літургії, це означає прикладання мінімальних особистих зусиль, тобто кожноденне читання Божого Слова згідно церковного уставу, який приписує той чи інший уривок на певний день. Людина, яка живе євангельським уривком конкретного дня, приходить на Літургію не як пасивний слухач, а як той хто приймає Христа у Слові і воплочує Його через своє життя.
Другий важливий етап Літургії - це прихід Євхаристійного Христа. Сам факт, приходу Живого Бога на Престіл вимагає від людини певної відповіді. Не дивно, що у візантійській традиції виникли цілі молитовні канони підготовки до Причастя, а латинська традиція виробила практику адорування, поклоніння Святим Тайнам. Бути присутнім на Літургії і не причащатися, означає добровільно позбавляти себе активної участі у ній. Звісно, моральна чистота є необхідною умовою для прийняття Євхаристії, але якщо християнин не бажає жити морально, а отже не має змоги причащатися Святих Христових Тайн, тоді християнство втрачає свій сенс, бо ж відповідь на спасіння дароване у Христі є негативною, протилежною.
Отож, можна довго сперечатися про зміни та реформи, і це звісно, доволі важливо, але почати необхідно із найпростішого, а воднораз найосновнішого - реальної участі в Літургії, як приходу Христа у Слові та Тілі.