Недільні думки. 18-та Неділя по Зісланні Святого Духа. Чудесна ловля риби (Лк. 5, 1-11)

        Сьогоднішнє Євангеліє оповідає про дуже важливий момент покликання апостолів іти за Христом. Знаменно, що цей момент позначений великим чудом надзвичайного улову риби.

            Можна виділити три визначальних етапи у події покликанні учнів до апостольської місії.

         1. «Він (Ісус) увійшовши в один з човнів, що належав Симонові, і попросив його відплисти трохи від землі…» (Лук. 5, 3а). Христос входить у човен Симона. Він приходить у його життя просячи про мінімальну послугу, відплисти трохи від землі, бо реалізація цього маленького прохання, дає Богові можливість проповідувати, тобто торкатися Божим Словом до багатьох сердець. Симон радо погоджується на це. Він дозволяє, щоб його власність, рибальський човен, став засобом голошення Доброї Новини Євангелія.

         Жива зустріч із Христом у нашому житті знаменується маленьким проханням з боку Господа, творити маленькі добрі справи, які є жестом нашої любові до Бога, дозволити, щоб через них проповідувалося Євангеліє.

         2. «Коли він перестав говорити сказав до Симона: «Відчали на глибінь та й закиньте ваші сіті на ловитву» (Лук. 5, 4.). Тепер Христос вказує Симонові здійснити значно більшу справу. Господь прямо втручається у життя професійного рибалки, який із свого великого досвіду прекрасно розуміє нелогічність цього прохання, але тим не менше йде так далеко, що «на твоє сово закину сіті» (пор. Лук. 5, 5).

         Коли Господь справді входить у наше життя, Він має стати Його повноцінним керівником і Владикою. Саме на цьому етапі зустрічі з живим Богом, ми дуже часто відмовляємося виконати Його вказівку «відплисти на глибінь». В багатьох моментах нашого життя, ми можемо відкинути Божий Закон, який в очах світу може виглядати алогічним. Як можна благословляти тих, хто нас проклинає? (пор. Лук. 6, 28) Як можна любити ворогів? (пор. Мт. 5, 44) вкінці-кінців, як можна погубити своє життя? (пор. Мт. 16, 25). А без виконання прохання Христа сміливо іти у глибінь виконання Його волі без страху та упередження, є неможливо бути добрим християнином і побачити у власному житті чудесну ловлю риби. Є неможливо наповнити човен власного життя безмірною Божою радістю, миром, любов’ю та блаженством, не виконавши Христової вказівки. Це помноження Божої святості у нашому серці може стати таким великим, що буде наповнювати інших людей, буде потребувати ділитися цією чудесною ловлею з іншими.

         3. «Іди від мене, Господи, бо я грішна людина».(Лук. 5, 8б). Видається, що Симон має перебувати у надзвичайному захоплені від побаченого чуда, натомість «жах бо великий огорнув його…» (Лук. 5, 9).

         Християнин який справді відчалив з Христом на глибінь, а значить пережив «чудесну ловлю риби», тобто наповнення себе Божим миром та святістю, дивлячись на себе, бачить тільки власну недостойність та гріховність у порівнянні до Божої величності та Його божественної світосяйної чистоти. Тому, якщо хто небудь у церковній спільноті здатен оцінити себе, як кращий за когось іншого, як більш праведний або побожніший, це тільки прикра ознака серйозної віддаленості від Бога. Як не парадоксально, але чим ближче людина підходить до Бога, тим більш грішною і нікчемною себе вважає і навпаки, чим більше віддаляється від Нього, починає витворювати фальшиве уявлення про свою праведність та вищість над іншими.

         «Не бійся!» – звертається Господь до тих, хто визнає свою гріховну немічність перед Ним, – «Віднині людей будеш ловити» (Лук. 5,10б). Тобто тільки за умови всецілої довіри до Бога іти Його дорогою, відплисти з ним на глибінь, стати свідком великого чуда наповнення свого серця та сердець оточуючих нас людей Його Божественним миром та любов’ю та у смиренному визнані своєї гріховності, ми будемо справжніми Христовими учнями, які «кинули все і пішли слідом за Ним» (Лук. 5,11б).