Недільні думки. 17-та Неділя по Зісланні Святого Духа. Зцілення дочки ханаанянки (Мт. 15, 21-28)

           У сьогоднішньому Євангелії описана дуже цікава зустріч між Ісусом (який представляє вибраний юдейський народ) та ханаанянкою (яка представляє ханаанян, - нащадків Хама, старозавітніх ворогів та неприятелів Ізраїля). Ця зустріч ніколи б не відбулася, як би Ісус не вийшов за межі Ізраїльської землі і не ввійшов в поганські околиці, а рівно ж, якби і жінка, не наважилася вийти із свого поганського середовища, щоб знайти Господа.

         Момент зустрічі між цими двома особами є надзвичайно промовистим. Жінка, яка уособлює у собі весь поганський світ змучений внутрішньою духовною кризою, іде на пошуки правдивого Бога, який здатний врятувати її потомство – дочку від біснуватості, цілковитого опонування злом. Не зважаючи на «важкий діалог» між нею і Христом, вона випрошує у повноті те, чого шукала: «Хай буде тобі, як бажаєш» (Мт. 15,28б) 

         Найбільш промовистою частиною цієї євангельської історії мабуть є, діалог жінки з Ісусом. Цей діалог дуже часто відображає нашу спробу щось просити у Господа. Ми, які є нащадками язичницьких народів «Церква поган», мимоволі можемо застосувати поганську практику відносин з Богом у власному житті. У Євангелії чітко показано 3 етапи наближення ханаанянки до Ісуса:

1. Вона кричить: «Змилуйся надо мною…» (Мт.15,22б). Її дочка тяжко мучиться, і несвідома цього, приносить ще більшу муку нещасній матері, яка у відчаї кричить, вимагає зцілення для того, щоб позбутися нестерпного терпіння. Це нагадує поганську поведінку, до якої іронічно закликав пророк Ілля поганських жерців: «Кличте голосніше, бо він бог; може він замислився або чимсоь заклопотаний, або в дорозі; або може й спить, – то прокинеться.» (пор. І Цар.18, 27). Ісус у цьому випадку мовчить.

2. «Вона підійшла і вклошившись йому в ноги, каже: Господи, поможи мені» (Мт. 15, 25). На цьому етапі ханаанянка демонструє нечувану сміливість, вона поганка і жінка, не дивлячись на тогочасну суспільну пропасть між юдеями і поганами (а також чоловіками і жінками) підходить, падає перед Господом на коліна і звертається до нього із своїм проханням. Відповідь Ісуса: «Не личить брати хліб у дітей і кидати щенятам» (Мт. 15, 26б), як виявиться згодом, є такою провокативною, щоб яскраво виявити її віру та смиренність.

3. Ханаанянка не перечить словам Господа, смиренно їх приймає і просить про найменш можливу милість «зо столу панів». У наслідку, її прохання є цілком вислухане.  

         Наша молитва – це також інколи крик безнадії, з яким ми несемо готовий план того, чого домагаємося в Господа. Та варто перестати кричати, а смиренно прийняти ситуацію у її драматичності, впасти до ніг Господа, поклонитися Йому і погодитися про найменшу милість із столу Божестевнного Пана. Таке велике смирення та уповання на Божу милість не може залишити Бога мовчазним.