Недільні думки. Неділя Розслабленого (Ів. 5, 1-15)

             «Ангел бо Господній сходив час від часу в купелеве місце та й заколочував воду…» (Ів.5, 4а). Вода, доторкнута Божою силою, неначе поверталася до своєї первозданності, яка була позначена відсутністю хаосу, внесеного людським гріхом. Недаремно вже перші слова Святого Письма стверджують: «…а Дух Божий ширяв над водами» (Бут. 1, 2б).

         Розслаблений протягом дуже довгого часу, мабуть вже десятки років очікував можливості увійти у воду порушену ангелом, щоб одержати зцілення. Цей хворий стає символом цілого людства, яке довгі віки чекає на можливість повернутися до первозданності усього творіння, у рай, де немає гріха, а як наслідок болю, хвороби, страждання та смерті. І ось питання Христа звернене до розслабленого, а через нього до всього людства: «Бажаєш одужати?» (Ів. 5, 6б). «Не маю нікого…» (Ів.5, 7а) – звучить розпачливе пояснення усіма покинутого і до краю самотнього хворого. В цій відповіді можна розпізнати людство, яке незважаючи на свої безчисленні духовні пошуки так і не знайшло нікого, хто може його спасти.

         «Устань, візьми ложе твоє і ходи!» (Ів. 5, 11б). Сила розп’ятого та Воскреслого Христа здатна відновити у кожній людині, яка омивається у хрещальній воді, можливість іти до блаженного вічного життя.

         Діалог між розслабленим та Христом завершується словами Останнього: «Оце ти видужав, – тож не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталось» (Ів.5, 14б). Відтак кожний, хто одержав дар зцілення від смерті у Таїнстві Святого Хрещення, вже не може повернутися до старого життя у грісі, який тримав його у рабстві, спаралізованим, самотнім та безпомічним. Повернення до гріха несе за собою катастрофічні наслідки відкидання Божої любові та викликає духовний параліч.

         «Візьми ложе твоє і ходи, – сказав мені, Хто мене оздоровив» (Ів. 5, 11б). Отож людство вже не сміє бути рабом власних пристрастей, бо було відкуплено та поставлено на дорогу спасіння.

         Кожного разу у Таїнстві Покаяння, християнин таїнственно повертається до чистоти та первозданності дарованої йому Богом у хрещальній купелі. Такою є велика сила любові Господа, що бажає «…щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів. 3, 16б). Проте, не можна забути попередження нашого Спасителя: «…Не гріши більше, щоб щось гірше тобі не сталось» (див. Ів.5, 14).