Недільні думки. Неділя Томина, Антипасхи (Ів. 20, 19-31)


     Дуже часто людина шукає гарантії для своєї віри. Такі ж докази хотів одержати апостол Тома «як не побачу…не повірю» (див. Ів. 20, 25). Христос відповідає на виклик сумніву, Він об’являється Томі: «Подай сюди твій палець і глянь на мої руки.» (Ів. 20, 27а).
        Невірство Томи перетворюється у чудову нагоду підкреслити та підтвердити одне з основних послань Євангелія, яке звучало на свято Пасхи: «І Слово стало тілом, і оселилося між нами.» (Ів. 1, 14а). Пізніше апостол і євангелист Іван проголосить: «З цього спізнаєте Дух Божий: кожний дух, який визнає, що Ісус прийшов у тілі, той від Бога» (І Ів.4, 2). Отже Таїнство Воплочення Христа у тілі, стає центром християнської віри, адже Бог, Який став людиною, освятив, відкупив і преобразив людську природу у її первозданній красі та непорочності.
      Апостол Тома приголомшений побаченим, у захваті проголошує визнання віри: «Господь мій і Бог мій!» (Ів.20, 28б). Щоб повторити ці слова, щоб зробити їх особистим переконанням, християнин не може перестати бути захопленим Богом, Який став людиною. Християнин не може забути Бога, Який був обпльований, збичований та розп’ятий, а проте воскрес, воскрешаючи із собою умертвлену гріхом людську природу. Тому для християнина не є скандалом проповідувати свого люблячого розп’ятого Бога: «…ми проповідуємо Христа розп’ятого: ганьбу для юдеїв, і глупоту для поган, а для тих, що покликанні… Христа, Божу могутність і Божу мудрість.» (І Кор. 1,23-24)
        «Щасливі ті, які, не бачивши, увірували!» (Ів. 20,29б) – слова Ісуса, які є дуже дорогі серцю кожного учня Христового. Слідувати за Тим, Якого ти ніколи не бачив тілесними очима, але Якого ти зустрічаєш очима віри; бути з Тим, Якого ти не чув фізичним слухом, але Якого відчуває твоє серце; наблизитися до Того, Якого ти ніколи не торкався своїми руками, але Твоя душа відчувала Його обійми, – ось християнська віра у Воплоченого Бога. Саме завдяки ній, можна стати справді щасливим і одержати вічне життя в Його ім’я (пор. Ів.20, 31).



Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Недільні думки. 3-тя Неділя по Зісланні Святого Духа. Проповідь Христа (Мт. 6, 22-33)

Зображення
          «Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться» (Мт. 6, 33), навчає Христос.             Проповідь Ісуса вміщує багато радикальних вимог, які вимагають від людини, як інколи помилково здається, неможливого – «не турбуйтеся вашим життям…» (див. Мт. 6, 25) . Звісно, якщо цілком буквально та дослівно сприйняти це висловлювання, виглядає, людині взагалі не потрібно турбуватися про будь-які життєві речі.  Та проте Христос продовжуючи свою проповідь уточнює: «Отець же небесний знає, що вам усе це потрібне» (Мт. 7, 32б). Отож Бог не тільки знає про матеріальні потреби людини, але і піклується про них. Проблема починається тоді, коли людина вважає, що її життєві чи то матеріальні, а чи духовні здобутки є плодом тільки її особистої праці та старання.           « Шукайте перше Царство Боже та його справедливість» (Мт. 6, 33а). Тобто пошук виконання Божої волі у повсякденному житті та праці, завжди приводить людину до справедливого здобуття необхідн
Докладніше

Недільні думки. 24-та Неділя по Зісланні Святого Духа. Зцілення кровоточивої жінки та воскресіння дочки Яіра (Лк. 8, 41-56)

Зображення
            Дві жінки. Два однакових періоди часу. Два чуда. Дві розповіді в одній.          Завершення 8-го розділу Євангеліє від Луки вводить нас в середину двох дуже подібних і воднораз відмінних життєвих ситуацій 2-ох осіб. Спочатку дізнаємося про важку життєву ситуацію Яіра: «бо була в нього дочка-одиначка, яких 12 років, і вона вмирала.» (Лук. 8, 42а). А потім зустрічаємо важкохвору жінку: «...що була хвора дванадцять років на кровотечу й витратила на лікарів увесь свій прожиток, і ніхто з них не міг її оздоровити.» (Лук. 8, 43).          У двох євангельських подіях є дуже багато схожих моментів, та мабуть найяскравіший із них – це сильна віра, яка долає нездоланні для людини перешкоди.          Дванадцять років кровотечі і втрата всього свого майна – це втрата життя для жінки, яка повністю виключена із суспільства, бо вважається нечистою як вона сама, так і все до чого б вона не доторкнулася (пор. Лев. 15, 19-30). Отож зрозуміло, чому вона таємно намагається торкнутися до
Докладніше

Недільні думки. 31-та Неділя по Зісланні Святого Духа. Зцілення єрихонського сліпця (Лк. 18, 35-43)

Зображення
     «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!» (Лук. 18, 38б) – молитва єрихонського сліпця перетворилася на молитву всієї Церкви. Усім відоме «Господи, помилуй», яке співаємо практично під час усіх богослужінь, є скороченою версією прохання сліпця з Єрихону.          Бути сліпив у часи Ісуса, означало бути повністю відданим на милосердя суспільства. Такі люди не могли працювати, а тому єдиною надією на виживання для них, була милостиня перехожих.          «Срібла й золота нема у мене; що ж маю, те тобі даю: В ім’я Ісуса Христа Назарянина, встань і ходи!» (Дія. 3, 6)   – звернеться до хворого кривого апостол Петро одразу ж після Зіслання Святого Духу. Отож Ісус, а відтак і його учні, в Його ім’я, даруватимуть зцілення від хворіб, які є знаками приходу Царства Божого.          Єрихонський сліпець, як і кожна важкохвора людина, прагне за будь-яку ціну бути здоровим. Він не зважає на зауваження інших продовжуючи ще голосніше кричати до Сина Давида, Месії, який здатний змінити у
Докладніше