Недільні думки. Неділя Мироносиць (Мр. 15, 43-16, 8)

       «Хто нам відкотить камінь від входу до гробу?» (Мр.16, 3б). Переживання жінок мироносиць виражає глибину трагічності смерті Ісуса. Він не просто був ганебно розп’ятий поміж двох розбійників, Він як і кожна людина зазнав смерті і сьогодні лежить у гробі, тобто занурений у темряву смерті, а вхід до гробу закритий каменем, щоб сила смерті, яка виявляється у трупному смороді (звісно, тіло самого Христа було нетлінним), не була явною.

         «Він воскрес, Його нема тут» (див. Мр.16,6) – це відповідь на питання «Хто нам відкотить камінь?». Іншими словами, Христове воскресіння не тільки руйнує матеріальний камінь гробу, але відкриває людині вхід у таїнство смерті зовсім по новому. І хоча смерть залишається фізичним фактом, вона вже не є дорогою до аду, але переходом у вічне життя: «…там його побачите, як він сказав вам» (див.Мр.16, 7).

         Жінки-мироносиці стають першими свідками надзвичайної події Пасхи Господньої, та однак «…вийшовши, втекли від гробу, бо жах і трепит огорнув їх, і нікому нічого не казали, бо боялися» (Мр. 16, 8). Таке закінчення євангельського уривку видається доволі дивним. Але Євангеліє не написане, щоб щось змінити або приховати. Зустріч людини із величчю Пасхального Таїнства вселяє жах і трепет перед Богом, Який долає будь-які перепони і навіть здавалося б нездоланну – саму смерть.  

         «Не жахайтеся!» (Мр. 16,6а) – так звучать перші слова ангельського звертання до жінок мироносиць. Вірити у Господа, означає бути впевненим у Його всемогутності не тільки на словах, але у повноцінній покірливій довірі до Нього у будь-яких життєвих обставинах. Необхідно прийняти парадокс Божої поведінки, Він стає звичайною людиною, і не перестає бути всемогутнім Богом. Тож коли у власному житті ми зустрічаємося із могутністю Божої сили не жахаймося, це Той Ісус Назарянин, розп’ятий, якого ми шукаємо.