Недільні думки. Неділя Сиропусна (Мт. 6, 14-21)

         «Коли прощатимете…Отець ваш небесний простить вам» (пор. Мт. 6,14). Христос висловлює одну з умов отримання Божого прощення, – відповісти на образу протилежністю. Ці євангельські слова видаються одними з найвимогливіших, але «…якщо ви любите тих, що вас люблять, то яка вам за це нагорода?» (Мт.5, 46а). Християнська любов не є якоюсь абстракцією, але наслідуванням любові Ісуса, Який не тільки навчає, але здійснює те, що навчає: «Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять» (Лук. 23, 34).

         «Коли ж ви постите, не будьте сумні, як лицеміри…» (Мт. 6, 16а). Інша важлива вказівка стосується практики посту, одного з найосновніших засобів плекання духовного життя. Піст повинен бути супроводжений радістю, в іншому випадку він стає антисвідченням і проявляється у лицемірстві. Християнський подвиг – це усмішка на обличчі під час труднощів і болю, бо той хто по справжньому вірить бачить остаточну небесну перспективу власного страждання. «…У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я бо подолав світ» (Ів.16, 33б), а тому: «Радуйтеся завжди в Господі; знову кажу: Радуйтеся!» (Фил. 4, 4).

        «Не збирайте собі скарбів на землі…» (Мт.6, 19а), – звучить третє повчання сьогоднішнього євангельського уривку. Ці слова не усувають право на власність, але не дозволяють бути захланним та прив’язаним до матеріальних чи іншого роду дібр. Усе що маємо – подарунок. Усе чим володіємо – тимчасовість. Усе те що можемо – має певну обмеженість. Тож прив’язати своє серце до того що мінливе і скороминуще – означає засудити себе самого на виключення з Царства Божого: «…де ні міль, ані хробацтво не нівечить, і де злодії не пробивають стін і не викрадають.» (Мт. 6, 20). Тож для кожної людини, яка прагне унаслідувати Царство Небесне існує дуже просте, але визначальне правило: «Збирайте собі скарби на небі…»(Мт. 6, 20а).

         Простити не вагаючись. Постити без лицемірства. Збирати небесні скарби. Дуже ясні та чіткі умови здобуття Царства Божого, але чи вони є орієнтирами нашого життєвого шляху, – залежить від волі кожного зокрема. Та між іншим: «…тісні ті двері й вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що її знаходять» (Мт. 7,14).