Недільні думки. ІІ-га Неділя Великого Посту (Мр. 2, 1-12)

      «…Несли його четверо» (Мр.2, 3б), таким коротким, лише числовим окресленням, євангелист характеризує тих людей, які вирішили принести розслабленого до Ісуса. Ми не знаємо ані їхнім імен, ані того ким були ці четверо, і чому вони вирішили допомогти розслабленому. Та все ж, можна виділити три  дуже важливих аспекти:

         1) «І от прийшли до Нього [до Ісуса], несучи розслабленого… (Мр. 2,3а). Очевидно доля хворого чоловіка їм була не байдужа, а отже вони мали правдиву любов до стражденної людини, якій хотіли допомогти і єдиний вихід із складної ситуації вони вбачали в Ісусі. Це модель справжньої дружби, а також будь яких міжлюдських відносин, щире бажання привести людину до Христа.  

         2) «….Розкрили стелю над тим місцем, де Він [Ісус] був, і отвором спустили ліжко, на якому лежав розслаблений» (Мр. 2, 4б). Ці чотири не бояться іти на сміливий вчинок, вона навіть не враховують загальну думку, бо їхнє завдання принести розслабленого до Христа. Нажаль багато добрих починань завершуються тільки тому, що нам не вистачає мужності, не дивлячись на ніщо, наближуватися до Ісуса і допомагати іншим здійснити теж саме.  

         3) «Ісус, уздрівши їхню віру…» (Мр. 2, 5а). Саме віра чотирьох стає причиною через яку Христос промовляє до розслабленого: «Сину, відпускаються тобі твої гріхи» (Мр.2, 5б). В цьому моменті чудово розкривається сила щирого заступництва тих, хто бажає привести особу, а чи віддати певну ситуацію у руки Христа. Саме тому молитва до святих, які мають стати «чотирма друзями» має великий сенс і здатна випросити у Господа великі благодаті, а навіть чудо.

         «Устав той – і зараз же, взявши ліжко, вийшов на очах усіх…»(Мр. 2, 12а). Таким чудовим і чудесним є наслідок правдивої дружби, мужності та заступництва інших. Таку дружбу кожний християнин покликаний будувати починаючи із себе. Така дружба виходить поза рамки видимого світу з’єднуючи святих різних епох та походжень з нами, які прямуємо до Небесної Батьківщини.