Недільні думки. Неділя М’ясопусна (Мт. 25, 31-46)


          «Тоді цар скаже…» (Мт. 25, 34). У розповіді про Страшний Суд Христос називає себе царем, тобто тим, хто має повноту влади і найвище та безапеляційне право судити. Воднораз парадоксально, Христос вказує на Себе, як на Того, Хто є присутній у найбільш незахищеній людині: «Бо я голодував… мав спрагу… чужинцем був… нагий… хворий… у тюрмі був» (пор. Мт. 25, 35-36). Отож Його царський статус аж ніяк непов’язаний з особливою, практично деспотичною владою. Навпаки, Бог як цар, являє себе у найбільш нужденному та потребуючому. «…Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і безсильне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильних» (І Кор. 1, 27).
         Мабуть найбільш вражаючим моментом оповіді, є здування тих хто був вибраний, щоб унаслідувати Царство і тих, хто був відправлений на вічний засуд. «Господи, коли ми бачили Тебе?...» (пор. Мт. 25, 37;44). Отже особиста впевненість чи думка інших, аж ніяк не визначає спасіння людини. «…Усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили» (пор. Мт. 25, 40б). Відношення до іншої людини з такою увагою, терпеливістю та готовністю допомогти, немовби це був цар, – ось практична підказка для здобуття Царства Божого.
         «Царство моє не від світу цього» (Ів. 18, 36а) – скаже Ісус на суді Пилата. В цьому і полягає парадокс віри в Христа. Він Сам дозволяє судити Себе будучи Найвищим і справжнім Суддею. Таке «засудження Христа» буде тривати аж до Його другого і славного пришестя, і було б дуже боляче, якщо б ми християни, ті які покликанні уприсутнювати Царство Боже на землі, виявилися виключенні з нього тільки тому, що засуджували Христа у нашому ближньому, не бажали визнати царської гідності у тій особі, яка не викликає наших особливих симпатій, бо не здатна нічим нам віддячитися.    
         «Прийдіть, благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство…» (Мт. 25, 34) – слова, почути які сподівається кожен учень Христовий. Та чи зможемо ми розпізнати Царя вже сьогодні, у тому, хто далеко не схожий на багатого володаря?



Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Недільні думки. 3-тя Неділя по Зісланні Святого Духа. Проповідь Христа (Мт. 6, 22-33)

Зображення
          «Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться» (Мт. 6, 33), навчає Христос.             Проповідь Ісуса вміщує багато радикальних вимог, які вимагають від людини, як інколи помилково здається, неможливого – «не турбуйтеся вашим життям…» (див. Мт. 6, 25) . Звісно, якщо цілком буквально та дослівно сприйняти це висловлювання, виглядає, людині взагалі не потрібно турбуватися про будь-які життєві речі.  Та проте Христос продовжуючи свою проповідь уточнює: «Отець же небесний знає, що вам усе це потрібне» (Мт. 7, 32б). Отож Бог не тільки знає про матеріальні потреби людини, але і піклується про них. Проблема починається тоді, коли людина вважає, що її життєві чи то матеріальні, а чи духовні здобутки є плодом тільки її особистої праці та старання.           « Шукайте перше Царство Боже та його справедливість» (Мт. 6, 33а). Тобто пошук виконання Божої волі у повсякденному житті та праці, завжди приводить людину до справедливого здобуття необхідн
Докладніше

Недільні думки. 24-та Неділя по Зісланні Святого Духа. Зцілення кровоточивої жінки та воскресіння дочки Яіра (Лк. 8, 41-56)

Зображення
            Дві жінки. Два однакових періоди часу. Два чуда. Дві розповіді в одній.          Завершення 8-го розділу Євангеліє від Луки вводить нас в середину двох дуже подібних і воднораз відмінних життєвих ситуацій 2-ох осіб. Спочатку дізнаємося про важку життєву ситуацію Яіра: «бо була в нього дочка-одиначка, яких 12 років, і вона вмирала.» (Лук. 8, 42а). А потім зустрічаємо важкохвору жінку: «...що була хвора дванадцять років на кровотечу й витратила на лікарів увесь свій прожиток, і ніхто з них не міг її оздоровити.» (Лук. 8, 43).          У двох євангельських подіях є дуже багато схожих моментів, та мабуть найяскравіший із них – це сильна віра, яка долає нездоланні для людини перешкоди.          Дванадцять років кровотечі і втрата всього свого майна – це втрата життя для жінки, яка повністю виключена із суспільства, бо вважається нечистою як вона сама, так і все до чого б вона не доторкнулася (пор. Лев. 15, 19-30). Отож зрозуміло, чому вона таємно намагається торкнутися до
Докладніше

Недільні думки. 31-та Неділя по Зісланні Святого Духа. Зцілення єрихонського сліпця (Лк. 18, 35-43)

Зображення
     «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!» (Лук. 18, 38б) – молитва єрихонського сліпця перетворилася на молитву всієї Церкви. Усім відоме «Господи, помилуй», яке співаємо практично під час усіх богослужінь, є скороченою версією прохання сліпця з Єрихону.          Бути сліпив у часи Ісуса, означало бути повністю відданим на милосердя суспільства. Такі люди не могли працювати, а тому єдиною надією на виживання для них, була милостиня перехожих.          «Срібла й золота нема у мене; що ж маю, те тобі даю: В ім’я Ісуса Христа Назарянина, встань і ходи!» (Дія. 3, 6)   – звернеться до хворого кривого апостол Петро одразу ж після Зіслання Святого Духу. Отож Ісус, а відтак і його учні, в Його ім’я, даруватимуть зцілення від хворіб, які є знаками приходу Царства Божого.          Єрихонський сліпець, як і кожна важкохвора людина, прагне за будь-яку ціну бути здоровим. Він не зважає на зауваження інших продовжуючи ще голосніше кричати до Сина Давида, Месії, який здатний змінити у
Докладніше