Недільні думки. ІV-та Неділя Великого Посту (Мр. 9, 17-31)

           Добігає до закінчення земне життя Ісуса. Він преображається перед трьома учнями (див. Мр. 9, 1-13) і запрошує їх розділити з Ним останню земну мандрівку, яка має привести Його до Єрусалиму. Зійшовши з гори, Христос потрапляє у вир суперечки (див. Мр. 9, 14-16), а також історії страждання батька та його біснуватого сина.

         «О роде невірний! Доки я буду з вами? Доки вас терпітиму?» (пор. Мр. 9, 19). Нелегко чути такі слова з уст самого Господа, а проте, – це вираження земної реальності людського буття, – життя в грісі та затьмарення злом. Такий стан хоча і спонукає людину шукати виходу, прощення, зміни, духовного оздоровлення, душевного миру, та все ж, він затемнює дар віри. Батько промовляє до Христа: «…якщо можеш, поможи нам, змилосердися над нами…» (пор. Мр. 9, 22), на що одразу отримує відповідь: «Щодо того – якщо можеш – то все можливо тому, хто вірує» (Мр. 9, 23б). Ці слова сповнюють великої надії, впевненості, що дар щирої віри здатен просвітити життя людини в найважчі моменти терпіння та болю.

         «Вірю, поможи моєму невірству!» (Мр. 9, 24б) – одна з найкращих молитвов Святого Письма, яку варто часто повторювати кожному, хто відчуває сумнів у Божій помочі, для кого важкі обставини його власного життя затемнюють Божу доброту, милосердя та всемогутність.

         Ісус зцілює хворого юнака, наказуючи злому духові: «Вийди з нього й не входь більше в нього!» (Мр. 9, 25б), а відтак ставить на ноги того, що ще мить тому лежав на землі наче мертвий (див. Мр. 9, 26). Так Господь входить у драму страждання батька і сина очікуючи тільки одного, – віри. Саме чесноти віри часто не вистачає тим, хто нарікає на Бога і ближнього, забуваючи, що «…все можливо тому, хто вірує.» (пор. Мр. 9, 23).

         «Віра без діл мертва» (Як. 2, 26б), –напиши згодом у своєму посланні апостол Яків, адже сам Ісус, окрім важливості мати віру, навчає своїх апостолів в необхідності посту та молитви (див. Мр. 9, 29), як умови оздоровлення, здійснення чуда, допомоги іншим.

         Після вигнання злого духа з біснуватого та приватної розмови з учнями (див. Мр. 9, 28-30) Ісус знову пускається у дорогу, готуючи своїх учнів до пережиття великого страждання та драми відкуплення людського роду: «Син Чоловічий буде виданий у руки людям, і вб’ють його, і, вбитий, по трьох днях воскресне» (Мр. 9, 31б). Саме хресна смерть Ісуса стає остаточною відповіддю на зло і гріх людини, запрошуючи кожного, через віру, вже тут на землі, увійти у Пасхальну містерію Божої перемоги над гріхом.