Недільні думки. Свята і Велика Неділя Пасхи (Ів. 1, 1-17)

        «…Слово було – Бог» (див. Ів. 1, 1). Свою Євангельську розповідь євангелист Іван розпочинає із чудового Прологу, де під поняттям «слово» розуміється не тільки звук, видих, певну інформацію, але несотворена Премудрість, Сина Божого, Яким «світ виник…і не впізнав Його» (див. Ів. 1, 10).

        Впізнати Христа розп’ятого та воскреслого у своєму ближньому, у церковній спільноті, у Божому Слові та й зрештою у власному житті є нелегким завданням. Євангелист Іван урочисто проголошує: «І Слово стало тілом, і оселилося між нами…» (Ів. 1, 14а), однозначно стверджуючи реальність воплочення Божого Сина, а значить і відкуплення, яке знаходить своє найвище виявлення у Пасхальному Таєнстві.

      Сьогодні, як і протягом цілої історії християнства існує велика спокуса бути тими, які «в ім’я Його вірують» (пор. Ів.1, 12), але все ж таки сприймають цю віру, як певну філософію, моральне вчення, гарне розмірковування, віртуальність, і саме тоді наше життя може стати відображенням слів: «Прийшло до своїх, – а свої його не прийняли» (Ів. 1, 11).

       Воплочене Слово – це не абстракція і не міф. Пасха – це не художня видумка, це реальність життя, яка існує незалежно від «думок експертів».

       Кожний християнин – причасник, повноцінний учасник Пасхальної перемоги Ісуса над злом, гріхом та смертю. Якщо ця перемога буде прожита, волочена через наші конкретні вчинки, то це і буде справжнє життя, життя вічне.

    «І світло світить у темряві, і не пойняла його темрява» (Ів. 1, 5). Ось ствердження вічної перемоги Бога, а значить добра, світла та любові. Якою б великою не була сила зла чи яким би руйнівним не був гріх, ніщо і ніколи не здатне затемнити Пасхальне торжество Христа-Воплоченого Слова, у Якому кожний може знайти світло, яке ніколи не меркне, але «просвітлює кожну людину» (пор. Ів. 1,9).