Недільні думки. 27-та Неділя по Зісланні Святого Духа. Звільнення від недуги скорченої жінки (Лк. 13, 10-17)

        Субота – священний день згідно старозавітньої традиції. День прослави Бога і відпочинку.
         Євангеліє неодноразово згадує про Ісуса, Який проповідує в синагозі саме у суботу. Проповідує не так як інші: «…бо Він навчав їх як повновладний, а не як книжники їхні» (Мт. 7, 28). Його Слово – це те саме Слово, через яке створений весь Всесвіт, видимий і невидимий світ. «І побачив Бог усе, що створив; і воно було дуже добре.» (Бут. 1, 31а). Однак зло руйнує цю первісну гармонійну картину входячи дуже глибоко в життя людини: «…бо помисли людського серця злі вже з молодощів…» (пор. Бут. 8,21).
         У сьогоднішньому євангельському уривку, Творець знову дивиться на своє створіння: «побачивши її» (пор. Лук. 13, 12), дивлячись, знаходить цю дочку Авраама поневолену від злого духа 18 років. Христос промовляє до неї: «Жінко, ти звільнена від твоєї недуги» (Лук. 13, 12б). У цій жінці бачиться весь світ поневолений та деформований злим духом. Світ, який перебував в очікуванні на Того, хто створив його максимально добрим і прийшов знову, щоб реконструювати його у первозданній красі та доброті.
         Субота – день у який Бог-Творець спочив, щоб приймати невпинну подяку від свого створіння. Субота – день у який Ісус лежить у гробі, а воднораз визволяє всіх в’язнів аду приймаючи від них прославу і благодарення. Субота – день у який згадується Песах, вихід Ізраїля із землі неволі (див. Втор. 5, 12-15).
         Голова синагоги не бачить перед собою ані Творця, ані Визволителя, ані Того хто виводить народ з неволі зла. Він бачить – порушення приписів.
         Неділя – день, який для всіх християн вже з самого початку існування Церкви є Днем Господнім, є Пасхою перемоги над злом і смертю. Цей день може і має бути днем Євхаристії (участі в Божественній Літургії), тобто днем благодарення, але не може завершуватися тільки у стінах храму. Прославлення Бога має проявлятися у конкретних вчинках любові, які є нічим іншим, як співучастю у відновленні первозданної доброти усього сотвореного. Через любов і добро світ освячується Божою присутністю, а Його Пасхальна перемога стає видимою у конкретних вчинках доброти. 


Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Недільні думки. 3-тя Неділя по Зісланні Святого Духа. Проповідь Христа (Мт. 6, 22-33)

Зображення
          «Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться» (Мт. 6, 33), навчає Христос.             Проповідь Ісуса вміщує багато радикальних вимог, які вимагають від людини, як інколи помилково здається, неможливого – «не турбуйтеся вашим життям…» (див. Мт. 6, 25) . Звісно, якщо цілком буквально та дослівно сприйняти це висловлювання, виглядає, людині взагалі не потрібно турбуватися про будь-які життєві речі.  Та проте Христос продовжуючи свою проповідь уточнює: «Отець же небесний знає, що вам усе це потрібне» (Мт. 7, 32б). Отож Бог не тільки знає про матеріальні потреби людини, але і піклується про них. Проблема починається тоді, коли людина вважає, що її життєві чи то матеріальні, а чи духовні здобутки є плодом тільки її особистої праці та старання.           « Шукайте перше Царство Боже та його справедливість» (Мт. 6, 33а). Тобто пошук виконання Божої волі у повсякденному житті та праці, завжди приводить людину до справедливого здобуття необхідн
Докладніше

Недільні думки. 24-та Неділя по Зісланні Святого Духа. Зцілення кровоточивої жінки та воскресіння дочки Яіра (Лк. 8, 41-56)

Зображення
            Дві жінки. Два однакових періоди часу. Два чуда. Дві розповіді в одній.          Завершення 8-го розділу Євангеліє від Луки вводить нас в середину двох дуже подібних і воднораз відмінних життєвих ситуацій 2-ох осіб. Спочатку дізнаємося про важку життєву ситуацію Яіра: «бо була в нього дочка-одиначка, яких 12 років, і вона вмирала.» (Лук. 8, 42а). А потім зустрічаємо важкохвору жінку: «...що була хвора дванадцять років на кровотечу й витратила на лікарів увесь свій прожиток, і ніхто з них не міг її оздоровити.» (Лук. 8, 43).          У двох євангельських подіях є дуже багато схожих моментів, та мабуть найяскравіший із них – це сильна віра, яка долає нездоланні для людини перешкоди.          Дванадцять років кровотечі і втрата всього свого майна – це втрата життя для жінки, яка повністю виключена із суспільства, бо вважається нечистою як вона сама, так і все до чого б вона не доторкнулася (пор. Лев. 15, 19-30). Отож зрозуміло, чому вона таємно намагається торкнутися до
Докладніше

Недільні думки. 31-та Неділя по Зісланні Святого Духа. Зцілення єрихонського сліпця (Лк. 18, 35-43)

Зображення
     «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!» (Лук. 18, 38б) – молитва єрихонського сліпця перетворилася на молитву всієї Церкви. Усім відоме «Господи, помилуй», яке співаємо практично під час усіх богослужінь, є скороченою версією прохання сліпця з Єрихону.          Бути сліпив у часи Ісуса, означало бути повністю відданим на милосердя суспільства. Такі люди не могли працювати, а тому єдиною надією на виживання для них, була милостиня перехожих.          «Срібла й золота нема у мене; що ж маю, те тобі даю: В ім’я Ісуса Христа Назарянина, встань і ходи!» (Дія. 3, 6)   – звернеться до хворого кривого апостол Петро одразу ж після Зіслання Святого Духу. Отож Ісус, а відтак і його учні, в Його ім’я, даруватимуть зцілення від хворіб, які є знаками приходу Царства Божого.          Єрихонський сліпець, як і кожна важкохвора людина, прагне за будь-яку ціну бути здоровим. Він не зважає на зауваження інших продовжуючи ще голосніше кричати до Сина Давида, Месії, який здатний змінити у
Докладніше