Недільні думки. 23-та Неділя по Зісланні Святого Духа. Оздоровлення генесаринського біснуватого (Лк. 8, 26-39)

          Повсюди де з’являвся Ісус біля нього одразу ж збиралися хворі, страждаючі та немічні. Проте була також й інша категорія осіб, стан яких дуже важко назвати хворобою, адже їхня проблема не полягала у певній тілесній недузі, але у душевно-духовній. Мова йде про так званих біснуватих, тобто одержимих, поневолених злим духом людей.

         Випадок генесаринського біснуватого є дещо відмінний від інших схожих ситуацій. Євангелисти стверджують про нечувану силу, якою злий дух наділив одержимого (пор. Лук. 8, 29; Мр. 5, 3-5). Потім описують його повну асуспільність (пор. Лук. 8, 27; Мр. 5, 2-3). А також втрату здорового глузду (пор. Лук. 8, 35; Мр. 5, 15). Ці всі характеристики вказують на пагубну тактику диявола, який через гріх робить людину повністю залежною від дій та вчинків, які перечать здоровому глузду, усувають особу від церковного сопричастя, а в той же час, начебто наділяють «особливою силою» пристрасті, яка штовхає людину до повної духовної, а часто і життєвої загибелі. Недаремно Христос попереджає: «Кожен хто гріх чинить, – гріха невольник! Невольник не перебуває в домі повсякчас – повсякчас перебуває син». (Ів. 8, 34б-35).

         Прихід Ісуса на цю землю як Спасителя, – це також дарування кожному синівства Божого, яке поправу належить тільки Христу. Вигнання бісів і повернення до нормального життєвого стану генесаринського біснуватого, це щось значно більше ніж екзорцизм. Христос відновлює синівський статус людини, яка була оповита темрявою, одягає його в одежу благодаті і робить з нього свого учня, який сидить біля Його ніг (Лук. 8, 35), а згодом доручає йому апостольську місію: «Вернися додому й розкажи все те, що Бог зробив тобі» (Лук. 8, 39а).

         Генесаринський біснуватий своїм цілим життям перетворюється на живе запрошення для своїх співгромадян-поган іти за Христом. Та проте: «вони прибули до Ісуса… і злякалися» (пор. Лук. 8, 35). Злякалися, що перед їхніми очима відбулося незбагнене Таїнство творення нової людини, яка вже більше не має надзвичайної сили від злого духа, але є покірним сином свого Творця. Залишалося тільки прийняти цю нову реальність життя без влади і сили злого духа, а отже без гріха та проте: «Прийшло до своїх, – а свої його не прийняли» (Ів. 1, 11). Тому всі хто не бажає прийняти дар Божого синівства, а з ним і безмежної Божої любові говорять: «Відійди від нас!» (пор. Мт. 8, 34; Мр. 5, 17; Лук. 8, 37). Натомість: «Котрі ж прийняли його – тим дало право дітьми Божими стати, які в ім’я його вірують» (Ів. 1, 12).

         Для Бога не існує темряви, яку б Він не міг осіяти світлом своєї любові, але Він мовчки відходить, якщо людина не бажає освітити темряву власного життя.