Недільні думки. 26-та Неділя по Зісланні Святого Духа. Притча про нерозумного багача (Лк. 12, 16-21)

     Одна з характерних тем Євангеліє від Луки – проблематика багацтва і бідності. Роздумуючи над уривками, які торкаються цієї проблеми, завжди існує велика небезпека ототожнювати себе із бідними, мовляв, що я маю спільного з дуже багатими людьми?!

         Сучасників Ісуса Христа, як і нас, мабуть не може не приголомшувати той факт, що багатий чоловік був наскільки багатий, що міг сказати собі: «…Душе моя! Маєш добра багато в запасі на багато років! Спочивай собі, їж, пий і веселися!» (Лук. 12, 19). Отже його статки були наскільки великими, що він уже більше не мав потреби працювати, чи просто дбати про свій постійний прибуток.

         Очевидно притча про багача насправді є притчею про дуже бідну людину і надзвичайно велике багацтво, рабом якого він став.

         Стати рабом «великого багацтва» є спокусою для багатьох людей, які матеріально можуть бути доволі бідними. Мова йде про прив’язання, які можуть стосуватися речей, осіб чи певних справ, що здатні заполонити людину і її життя поступову перетворюючи колись вільну особу на раба. Цим «великим багацтвом» може стати будь яка пристрасть, яка вводить людину в обманну насолоду і безпечність, а насправді є прямою дорогою до вічної погибелі.

         «А Бог сказав…Цієї ж ночі душу твою заберуть у тебе…Отак воно з тим, хто збирає для себе, замість щоб багатіти в Бога». (Лук. 12, 20-21).

         В основі будь-якого надмірного прив’язання, гріховної пристрасті лежить принцип егоїзму, а отже самознищення. Людина, яка є створена на образ і подобу Божу (пор. Бут. 1, 26) не здатна бути щасливою без уподібнення до свого Архетипу, тобто Бога, який є безконечною Любов’ю. Тільки в любові і жертвуванні свого життя заради життя іншого, людина знаходить глибинний сенс свого існування. Тільки руйнуючи виключну замкнутість на самому собі і своїх потребах, людина здатна «багатіти в Бога», збираючи свій скарб на небі (пор. Мт. 6, 20).