Недільні думки. Неділя Святих Отців І-го Нікейського Собору (Ів. 17, 1-13)

           «А вічне життя у тому, щоб вони спізнали Тебе, єдиного, істинного Бога, і тобою посланого – Ісуса Христа» (Ів. 17, 3).

         У кожної людини існує єдине і непереборне бажання – жити, і не просто жити, але осягнути повноту життя, тобто всю його максимальність та щасливість. Весь Новий Завіт націлений на те, щоб сповістити кожній людині, що Христос: «...дорога, істина і життя! Ніхто не приходить до Отця, як тільки через мене» (див. Ів. 14, 6). І це «прийти до Отця» було б недосяжною мрією, якби не відбулося воплочення Христове, а відтак Його розп’яття та Воскресіння.

         Історія Церкви позначена найрізноманітнішими пошуками відповіді на питання, яке здається таким очевидним: хто такий Ісус Христос? Іноді вперте відстоювання неправильних відповідей на це питання, перетворювало людину у сина погибелі: «…і ніхто з них не пропав, лише син загиблі, щоб збулося Писання» (Ів. 17, 12б).

         Щоправда для спасіння, а отже для осягнення повноти життя у Отці, через Христа у Святому Дусі (тобто у Пресвятій Тройці), необхідно не тільки прийняти доктрину Церкви, нею потрібно жити!

         «Нині збагнули вони, що все, тобою дане мені, – від тебе.» (Ів. 17, 7). Кожного дня християнин стоїть перед викликом збагнути: як Бог-Отець діє у моєму житті, як те, що навчає Ісус має бути зреалізоване і прожите, до чого мене провадить і на що мені вказує Дух Святий?

         Завжди існує ризик перетворитися в «сина погибелі», витворити у своїй уяві свого «Ісуса» і не набратися відваги побачити справжнє обличчя воплоченого Божого Сина, Який навіть в найважчий момент свого земного життя, ідучи на добровільні страждання, молиться за нас: «Молю ж за них…за тих яких Ти передав мені» (див. Ів. 17, 9).   

         Отож Христос, – Бог і людина воднораз, Богочоловік, воплочений Образ і Слово Отця є запевненням повноти життя кожній людині, яка визнає Його Богом нерозлучним і єдиносущним з Отцем і Духом, Богом свого життя, дочасного і вічного.