Недільні думки. Неділя всіх святих (Мт. 10, 32-33; 37-38; 19, 27-30)

           «Ось ми покинули все й пішли за тобою; що будемо за те мати?» (Мт. 19, 27б).

         Питання апостола Петра, у великій мірі, є питанням кожної людини, яка кардинально змінює своє життя, відкриваючись на якийсь новий, незвіданий досвід. Апостоли покидають свій звичний спосіб життя і невпинно слідують за Учителем, тож їхнє питання виглядає цілком логічне у людській перспективі.

         «Хто любить батька або матір…сина або дочку більше, ніж мене, той недостойний мене» (див. Мт. 10, 37) – цей радикальний заклик цілковитої відданості людини Богові, є виявом євангельського радикалізму, який назавжди залишиться ознакою правдивого християнства. Кожний у власній мірі бере участь у реалізації євангельського радикалізму, а тому відповідь на питання: «Що будемо за те мати?» (див. Мт. 19, 27), для кожного є індивідуальною, у тому значенні, що кожний хто йде за Христом, у різній мірі бере участь у Його вічній славі.

         «Хто не бере свого хреста і не йде слідом за мною, той недостойний мене» (Мт. 10, 38). Не бути прив’язаним усім серцем навіть до найближчих людей, віддаючи всю повноту любові тільки Богові, реалізується у несенні свого хреста. Бути християнином – це означає нести хрест. Йти слідом за Христом несучи свого хреста – ось формула святості, святості яка не є здобутком, але даром Божим, який виявляється під час повсякденного двигання хреста.

        «Кожний, отже, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем Небесним» (Мт. 10, 32). Наостанок, життя згідно Євангелія не може бути просто «приватною справою». Рано чи пізно, настає момент публічного визнання своєї віри, своєї любові і готовності слідувати за Христом, навіть якщо це дуже невигідно. Святі змогли пройти цей іспит, бо у їхньому розумінні, відповідь на «що будемо за те мати?» (див. Мт. 19, 27), є очевидною – будемо найдорогоцінніше, – спасіння у Христі.