Недільні думки. Неділя про блудного сина (Лк. 15, 11-32)

     «Я недостойний більше зватись твоїм сином» (Лук. 15, 21б) – одна з ключових фраз притчі про Доброго Батька, слова які кожен християн переживає при глибокому і правдивому покаянні. Важливо, що Батько відповідає на ці слова великодушним жестом надання влади: «…Притьмом принесіть найкращу одіж, одягніть його, дайте йому на руку перстень і сандалі на ноги» (Лук. 15, 22б). Іншими словами, Отець приймає свого сина тільки у статусі сина і ніколи у статусі слуги.

         Старший син «розгнівався той і не хотів увійти» (Лук. 15, 28а), не бажає прийняти справжній образ Милосердного Отця, який милує і прощає. Образ тирана, тобто Бога Який дав Заповіді, щоб обмежити свободу людини – ось таким виглядає для старшого сина Батько. Скільки людей бачать у Богові своє обмеження, а тому відвертаючись від Нього доходять до морального упадку.

         «Ти завжди при мені, дитино, і все моє – твоє» (Лук. 15, 31б) – слова Батька зверненні до старшого сина, але реалізовані також для молодшого сина, адже «батько розділив між ними свій маєток» (Лук. 15, 12). Отож це притча про двох «блудних синів», кожний з яких мав власний образ Батька, але нажаль помилковий.

         Можна вважати себе добрим християнином, але так ніколи і не пізнати справжнього Бога – Милосердного Батька, Який не просто обіцяє нам рай після смерті, а ми задля цього намагаємося бути добрими, але Господа, Який уже сьогодні віддає кожному самого Себе. Це не просто якась незрозуміла абстракція чи красиві ідеї, – це вибір віри. Або ми віримо у Бога, Який реально присутній у нашому житті, як Добрий Батько з яким розмовляємо, на підтримку і допомогу Якого надіємося, або ж ми створили власний образ батька, до якого ми звертаємося тільки щоб взяти «своє», і заздримо та нарікаємо, коли хтось інший потрапив в обійми Милосердного Отця.