Блог Михайла Паляка

        Сьогоднішнє Євангеліє оповідає про дуже важливий момент покликання апостолів іти за Христом. Знаменно, що цей момент позначений великим чудом надзвичайного улову риби.              Можна виділити три визначальних етапи у події покликанні учнів до апостольської місії.          1. « Він (Ісус) увійшовши в один з човнів, що належав Симонові, і попросив його відплисти трохи від землі…» (Лук. 5, 3а). Христос входить у човен Симона. Він приходить у його життя просячи про мінімальну послугу, відплисти трохи від землі, бо реалізація цього маленького прохання, дає Богові можливість проповідувати, тобто торкатися Божим Словом до багатьох сердець. Симон радо погоджується на це. Він дозволяє, щоб його власність, рибальський човен, став засобом голошення Доброї Новини Євангелія.          Жива зустріч із Христом у нашому житті знаменується маленьким проханням з боку Господа, творити маленькі добрі справи, які є жестом нашої любові до Бога, дозволити, щоб через них проповідувалося Єв

         У апостольських часах, тобто коли ще жили і проповідували апостоли, а також і до проголошення Медіолянського едикту (313 р.), який надавав християнам право вільно сповідувати свою віру, Божественна Літургія звісно ж, як і сьогодні, була центром та духовним осередком життя молодої християнської Церкви. Про це вже згадує святий євангелист Лука у Діяннях апостолів: «Вони (прим. тобто християни) постійно перебували в апостольській науці та спільності, на ламанні хліба й молитвах.» (Дія. 2,42).          У тих часах ще не вживали назви «Лутургія», яка з’явилася дещо згодом, Службу Божу називали «ламанням хліба», адже саме Євхаристійна жертва, тобто перетворення хліба і вина у Тіло та Кров Господні є кульмінаційним моментом Літургії.          У першому посланні до Коринтян (одна з ранньохристиянських громад), апостол Павло дуже чітко описує встановлення Таїнства Євхаристії та дає вказівки, щодо достойного прийняття Святого Причастя (пор. І Кор. 11, 23-34). Зокрема він пише: «Бо

           У сьогоднішньому Євангелії описана дуже цікава зустріч між Ісусом (який представляє вибраний юдейський народ) та ханаанянкою (яка представляє ханаанян, - нащадків Хама, старозавітніх ворогів та неприятелів Ізраїля). Ця зустріч ніколи б не відбулася, як би Ісус не вийшов за межі Ізраїльської землі і не ввійшов в поганські околиці, а рівно ж, якби і жінка, не наважилася вийти із свого поганського середовища, щоб знайти Господа.          Момент зустрічі між цими двома особами є надзвичайно промовистим. Жінка, яка уособлює у собі весь поганський світ змучений внутрішньою духовною кризою, іде на пошуки правдивого Бога, який здатний врятувати її потомство – дочку від біснуватості, цілковитого опонування злом. Не зважаючи на «важкий діалог» між нею і Христом, вона випрошує у повноті  те, чого шукала:  «Хай буде тобі, як бажаєш» (Мт. 15,28б)           Найбільш промовистою частиною цієї євангельської історії мабуть є, діалог жінки з Ісусом. Цей діалог дуже часто відображає наш

   Одним із найбільших скарбів Христової Церкви є 7 Святих Таїнств. Це особливі священнодійства під час яких за допомогою різних матеріальних середників-засобів (слова, води, мира, хліба, вина, покладання рук і т.і.) діє сам Господь, який здійснює певну зміну особи, яка приймає те чи інше Святе Таїнство.          Божественна Літургія – це також Святе Таїнство, а значить, за молитвами, рухами, видимим простором та різними матеріальними речами, які використовуються, є прихована певна духовна, невидима, божественна реальність. Найбільш яскравим прикладом є сама Пресвята Євхаристія, хоча погляд і смак ідентифікують її як хліб і вино, християнська віра бачить у них дуже відмінну сутність – живі Тіло і Кров Ісуса Христа.          Мабуть Христос не даремно використав саме хліб і вино, як матеріальний засіб для Євхаристії. Ці продукти є доволі поширеними та доступними у цілому світі. Сам хліб має глибоке символічне значення, як символ смерті заради життя (пшеничне зерно помирає, щоб дати

     Божественна Літургія (інші назви: Служба Божа, Літургія, Таїнство Євхаристії) є головним богослужінням, молитвою Христової Церкви. Це пов’язано з тим, що першу Божественну Літургію відслужив сам Ісус Христос під час Тайної Вечері, тобто в навечір’я своїх страстей. Саме ця перша Літургія та її основні частини лягли в основу розвитку Служби Божої до якої із плином часу увійшли багато різних молитов та обрядів.          Літургія – дуже особливе богослужіння, адже під час Служби Божої ми не просто молимося, а стаємо причасниками (тобто приймаємо) реальні і живі Тіло і Кров Ісуса Христа під видом хліба і вина.          Під час Тайної Вечері Христос звершив дію, яка є основою Літургії: «І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розломив і дав їм, кажучи: "Беріть, це моє тіло." Потім узяв чашу, воздав хвалу, дав їм, і пили з неї всі.» (Мр. 14,22-23), а потім додав слова, які стали визначальними в історії розвитку Служби Божої: «…Чиніть це на мій спомин.” (Лук. 22, 19б

В українській мові слово "талант" означає певне обдарування, здібність, яку людина одержує вже від моменту зачаття і розвиває під час свого життя. Та в біблійному контексті, слово "талант" (грец.  ταλαντ)   означає вагово-грошову міру, тобто позначає собою певну матеріальну цінність і то досить велику (приблизно 30 кг цінного металу). Притчу про таланти не слід розуміти виключно, як заклик Господа розвивати наші здібності для добра інших і власного пожитку. Варто шукати і більш глибше значення. Ця притча сказана Ісусом у контексті опису свого Другого і славного пришестя (пор. Мт. 24, 1-51 та Мт. 25, 31-46) і саме в такому ключі може краще розумітися. Господар дарує кожному з нас "за його здібністю" свою божественну благодать, тобто життєву фізичну та духовну силу, любов і благословення, підтримку та допомогу. Але ці таланти (благодать Божа) не зможуть мати жодного значення у Божих очах, якщо ми спрямуємо всю цю життєву силу та енергію на свої власні зе

Церква від початків свого існування, впродовж усієї своєї історії і по сьогодні, ставить у центр свого духовного життя Божественну Літургію, яку часто називаємо Служба Божа. Практично у всіх літургійних традиціях, це Таїнство, яке одягнене у богослужбові шати, має дві основні частини: Читання Божого Слова та Освячення Дарів і їх споживання. Саме ж богослужбове обрамлення Таїнства Євхаристії, пройшло дуже довгий шлях становлення та трансформації. Різні молитви, дії та обряди виникали, змінювалися, замінювалися або ж набували іншого значення. На превеликий жаль для великої частини звичайних вірян, які становлять більшість у Церкві, Божественна Літургія є малозрозумілою навіть не зважаючи на відсутність мовного бар'єру (мова іде про служіння Літургії на мові народу). Тут виникає великий простір для дискутування на тему літургійної катехизи, а також щодо літургійної реформи, які здатні наблизити Літургію до звичайного вірянина. Залишивши ці складні пиття дещо оподаль, пропоную замисли