Недільні думки. 28-та Неділя по Зісланні Святого Духа. Притча про бенкет (Лк. 14, 16-24)

            Перебуваючи у домі фарисея, під час обіду, Ісус використовує можливість звернутися до групи людей, яка вважала себе вчителями народу (пор. Лук. 14 розд.). Реагуючи на звертання одного із присутніх на обіді: «Щасливий той, хто їстиме хліб у Царстві Божім» (Лук. 14, 15), Ісус розповідає притчу, у центрі якої знаходиться святковий бенкет.
         Спільне споживання їжі – це мабуть найдревніша традиція, обряд, ритуал, який відомий людству. Навіть момент гріхопадіння передається біблійним автором у формі спільного споживання їжі (пор. Бут. 3, 6). Цілком природньо, що для людини їжа є однією з найосновніших і найвагоміших потреб. І саме ця потреба людини, у дуже яскравий спосіб, відображає залежність людського життя від зовнішнього чинника. Отже життя людини не походить від неї самої, а тому не здатне самоутримуватися людиною. Життя – це Божий дар, причиною, джерелом і підтримувачем якого є сам Бог. Тому й не дивно, що найінтимніше, найособистіше єднання людини з Богом відбувається у Таїнстві Пресвятої Євхаристії, Небесній Поживі, яка приносить людині не смерть (як заборонений плід у райському саді) але життя вічне.
         Притча про бенкет – це розповідь про споконвічний Божий задум розділити з людиною радість свого Божественного існування у святості. До цієї радості запрошенні усі. Та нажаль знаходяться ті, які не бажають розділити святковий бенкет: «Поле купив я… П’ять пар волів купив я… Я одружився…» (пор. Лук. 16, 15-20).  
         Жодна із цих причин, не зважаючи на свою серйозність, не може оправдати відсутність людини на святковому божественному бенкеті. Мова йде про Божественну Літургію, але не тільки у сенсі богослужіння, але про Літургію, Трапезу радості, яка розпочинається як богослужіння, але ніколи не завершується. Саме тому священик закликає: «У мирі вийдім!», тобто продовжуймо цю Трапезу божественної радості, учасниками якої ми щойно стали, у повсякденності нашого життя.
     Небажання, відмовлення від участі у Божественній Літургії є самоприріканням людини на голодну духовну смерть. Християнин, який не бере участі у Євхаристійні Трапезі не здатен перетворити своє життя на постійну Євхаристію, тобто благодарення Господа.
         Проте, Божий заклик до спільного Небесного бенкету, завжди кличе людину увійти в світлицю Божої Любові, тобто спільноту Христової Церкви і споживати Трапезу радості, тобто Євхаристію. 

Коментарі

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Недільні думки. 3-тя Неділя по Зісланні Святого Духа. Проповідь Христа (Мт. 6, 22-33)

Зображення
          «Шукайте перше Царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться» (Мт. 6, 33), навчає Христос.             Проповідь Ісуса вміщує багато радикальних вимог, які вимагають від людини, як інколи помилково здається, неможливого – «не турбуйтеся вашим життям…» (див. Мт. 6, 25) . Звісно, якщо цілком буквально та дослівно сприйняти це висловлювання, виглядає, людині взагалі не потрібно турбуватися про будь-які життєві речі.  Та проте Христос продовжуючи свою проповідь уточнює: «Отець же небесний знає, що вам усе це потрібне» (Мт. 7, 32б). Отож Бог не тільки знає про матеріальні потреби людини, але і піклується про них. Проблема починається тоді, коли людина вважає, що її життєві чи то матеріальні, а чи духовні здобутки є плодом тільки її особистої праці та старання.           « Шукайте перше Царство Боже та його справедливість» (Мт. 6, 33а). Тобто пошук виконання Божої волі у повсякденному житті та праці, завжди приводить людину до справедливого здобуття необхідн
Докладніше

Недільні думки. 31-та Неділя по Зісланні Святого Духа. Зцілення єрихонського сліпця (Лк. 18, 35-43)

Зображення
     «Ісусе, Сину Давидів, змилуйся надо мною!» (Лук. 18, 38б) – молитва єрихонського сліпця перетворилася на молитву всієї Церкви. Усім відоме «Господи, помилуй», яке співаємо практично під час усіх богослужінь, є скороченою версією прохання сліпця з Єрихону.          Бути сліпив у часи Ісуса, означало бути повністю відданим на милосердя суспільства. Такі люди не могли працювати, а тому єдиною надією на виживання для них, була милостиня перехожих.          «Срібла й золота нема у мене; що ж маю, те тобі даю: В ім’я Ісуса Христа Назарянина, встань і ходи!» (Дія. 3, 6)   – звернеться до хворого кривого апостол Петро одразу ж після Зіслання Святого Духу. Отож Ісус, а відтак і його учні, в Його ім’я, даруватимуть зцілення від хворіб, які є знаками приходу Царства Божого.          Єрихонський сліпець, як і кожна важкохвора людина, прагне за будь-яку ціну бути здоровим. Він не зважає на зауваження інших продовжуючи ще голосніше кричати до Сина Давида, Месії, який здатний змінити у
Докладніше

Недільні думки. 29-та Неділя по Зісланні Святого Духа. Очищення десятьох прокажених (Лк. 17, 12-19)

Зображення
       Очищення було важливим елементом віри Ізраїля. Адже особа яка є нечистою не може наближатися до святого. Під нечистотою у Старому Завіті розумілися не тільки моральні вади, але також і цілий ряд дій або захворювань, які ставили людину у такий статус. Прокажені – це особлива категорія осіб, яка була виключена із суспільного життя і потребувала фізичного зцілення та визнання своєї чистоти з боку священика (пор. Лев. 13 і 14 розділи).          Зустріч прокажених з Христом є для них чи не єдиною надією на одужання від страшної хвороби, а вказівка Христа: « Ідіть та покажіться священикам!» (Лук. 17, 14б) є запевненням у їхньому зціленні.          Євангельська оповідь завершується поверненням з подякою до Христа одного з 10-ти прокажених, який одержує не тільки зцілення але і спасіння: «Встань, іди: віра твоя спасла тебе» (Лук. 17,19б).          У Новому Завіті, тобто в часі в якому живемо і ми, очищення вже не є просто визнанням особи гідною брати участь у релігійних обрядах
Докладніше